Page 9 - 201_

норми етикету в розриві від моральних принципів не можна. Етикет, якщо не
поєднаний з високими моральними принципами, не може досягнути своєї головної
мети – шанобливого ставлення до людей.
Саме слово “етикет” стало використовуватися з часів короля Людовіка XIV. На
формування етикету впливали різні обставини: звичаї і традиції різних народів, рівень
розвитку моралі, внутрішньополітичний устрій держав.
На основі археологічних розкопок вдалося встановити, що перший письмовий
договір в історії людства був заключний між єгипетським фараоном Рамзесом II та
королем хеттів Хаттушелем III в 1278 році до н. е. Для підкріплення свого договору
вони обмінялися документами (срібними плитами на яких було відображено з одного
боку короля хеттів сидячим рядом з богом вітрів, а на другому боці – королеву рядом з
богинею сонця). В свою чергу Рамзес теж аналогічно відтворив на срібній плиті. З того
часу звичай обмінюватися однаковими договорами ввійшов в міжнародну практику.
З розвитком цивілізації виникла необхідність вести постійні переговори,
обмінюватися відповідними документами і для нього стали виділятися спеціальні
люди, які називалися – послами. В той час відповідні церемоніали проводилися з
великою пишністю і дуже складними правилами, яких повинен був дотримуватися
посланець держави. В давній Греції покровителем послів був бог Гермес. Посли носили
при собі спеціальні “жезли Гермеса”. На верху жезла, обвитого лавром, прикріплялися
крила птаха і два переплетених вузла. Вузли символізували розсудливість і хитрість, а
крила – маневреність і рухливість. Послу давались інструкції, написані на двох
карточках або табличках складених на половину, що називалося “дипломах”. Звідси і
пішло слово “дипломатія”.
В древньому Римі церемонія відправлення послів була дуже урочистою. Вони
відправлялися групою в три і більше до десяти чолові, так зване посольство. Кожному
члену видавався золотий перстень, який давав право на безмитний перевіз багажу через
границю. Під час походу по морю послів супроводжувала почесна ескадра кораблів.
Для організації прийому іноземних послів в римі була створена спеціальна посада
“магістра церемоніалу”, в обов’язок якого входило проведення всього прийому. В честь
іноземних гостей проводилися різноманітні розваги. Сенат приймав їх на урочистому
засіданні і призначав для переговорів з ними спеціальну комісію. При від’їзді
відбувався обмін подарками.
Етикет використовувся часто всупереч своєму призначенню – не для вираження
почуття дружби, а для демонстрації своєї сили і зверхності. Це характерно було для
Візантійської імперії, що з часом в практику ввійшло в інших державах.
Першим автором з написання трактату про поведінку “Дисципліна клерикаліс”
виданої в 1204 році, був іспанський священик Педро Альфонсо. Дана книга була
призначена для духовенства. На ї основі виходять посібники по етикету в Англії,
Голландії, Франції, Німеччині, Італії. В їх змісті переважали правила за столом,
порядок ведення бесід, прийом гостей та інші. Основоположником правил етикету на
початку і в середині середньовіччя була церква, а в пізнє середньовіччя – королівські
двори Парижу, Лондону та інших європейських столиць.
В процесі розвитку цивілізації, встановлення політичних, економічних, культурних
та інших зв’язків, правила етикету поступово змінювалися і набирали більш

- 7 -