Page 27 - 199_

розвинутий у всіх людей, тому часто приходиться приймати рішення про
предмети своєї діяльності тільки спостерігаючи за ними, але
безпосередньо їх не торкаючись.
Наочно-дійове полягає в тому, що сам процес мислення являє собою
практичну перетворювальну діяльність, здійснювану людиною з
реальними предметами. Цей вид мислення широко представлений у
людей, зайнятих реальною виробничою працею, результатом якої є
створення якого-небудь конкретного матеріального продукту.
Всі перечислені види мислення у людини співіснують, можуть бути
представлені в одній і тій же дійсності. Але в залежності від її характеру і
кінечних цілях домінує той чи інший вид мислення.
При розкритті другого питання „Допонятійне і понятійне мислення”,
студентам необхідно наголосити, що в своєму становленні мислення
проходить дві стадії: допонятійну і понятійну. Допонятійне мислення - це
початкова стадія, коли формуються властивості, що дають можливість
подолати ряд часових і просторових обмежень. На цьому етапі мислення у
дітей має іншу ніж у дорослих, логіку і організацію. Логіка не є
вродженою, а розвивається поступово в процесі оперування з предметами.
Судження дітей - одиничні про даний конкретний предмет, тому вони
категоричні і відносяться до наочної дійсності. Центральною особливістю
допонятійного мислення є егоцентризм. Внаслідок егоцентризму дитина не
попадає в сферу свого власного відображення, не може подивитися на себе
з боку, оскільки вона не здатна вільно перетворювати системи відліку,
початок якого зв'язаний з його "я". І тому діти до 5 років не можуть
правильно зрозуміти ситуацію, що вимагає деякого відходження від
власної точки зору і прийняття чужої позиції
Егоцентризм обумовлює таку особливість дитячої логіки, як
нечуттєвість до суперечностей, синкретизм (тенденція зв'язувати все із
всім), трансдукція (перехід від часткового до часткового, обминаючи
загальне), неузгодженість обсягу і змісту.
При нормальному розвитку спостерігається закономірна заміна
мислення допонятійного, де компонентами є конкретні образи, мисленням
понятійним, де компонентами є поняття і застосовуються формальні
операції.
Таким чином мислення розвивається від конкретних образів до
досконалих понять позначених словом. Образи і уявлення в різних людей
індивідуальні і відрізняючись не забезпечують надійного взаєморозуміння.
Цим пояснюється чому дорослі не можуть досягнути високого рівня
взаєморозуміння при спілкуванні з дітьми, що знаходяться на рівні
допонятійного мислення. Поняття вже в більшій мірі співпадають за
змістом у різних людей, що веде до полегшення взаєморозуміння.
Одночасно із становленням понять йде розвиток другого
взаємозв'язаного з ним компонента мислення - операцій: порівняння,
аналіз, синтез, абстракція і узагальнення. Порівняння розкриває
тотожність і відмінність речей. Аналіз - мисленне розчленування предмету
на складові його елементи. Синтез - побудова цілого із аналітично заданих
частин. Абстракція - це виділення якої-небудь сторони або аспекта явища,
які в дійсності як самостійні не існують.

32