Page 26 - 199_

один з одним, то мислення — це універсальна відображальна система, в
якій є свої елементи, що певним чином зв'язані між собою і взаємодіють
один з одним.
По-третє, у визначенні відзначається сам спосіб відображення - не
прямий, з допомогою органів чуття, а опосередкований, на основі відомих
даних. Це відображення не окремо взятого предмету або явища, а
відображення, що має узагальнений характер, що охоплює зразу багато
предметів і явищ.
По-четверте, у визначенні відзначається найближча і безпосередня
основа мислення; нею є не сама дійсність як така, а перетворена людиною
в процесі праці суспільна практика.
Являючись відображенням дійсності, мислення в той же час має
надзвичайну активність. Воно є засобом орієнтації людини в
навколишньому світі. Виникаючи на основі трудової, матеріально-
виробничої діяльності людей, воно виявляє на неї обернений і досить
сильний вплив. В цьому процесі мислення із ідеального знову
перетворюється в матеріальне, втілюючись у все більш складні і
різноманітні знаряддя, у все більш багаточисельні його продукти. Воно
ніби творить другу природу.
В той же час мислення безперервно змінюється і розвивається саме.
"Царство думок" все більше збагачується. Мислення все глибше проникає
в таємницю Всесвіту, йому підвладні все більш елементарніші частини
світобудови і все більш великомасштабні утворення Всесвіту. Його
відображальні можливості все більш посилюються і зростають за рахунок
використання все нових приладів - мікроскопу, телескопу, земних і
космічних лабораторій.
Студенту необхідно звернути увагу на те, що найпоширенішою
класифікацією в сучасній психології є такі види мислення: теоретично-
понятійне мислення, теоретичне образне мислення, наочно-образне і
наочно-дійове мислення.
Теоретично-понятійне мислення - це таке мислення, користуючись
яким людина в процесі вирішення завдання звертається до понять, виконує
дії в думці, безпосередньо не маючи справи з досвідом, що ми отримуємо
від органів чуття. Воно обговорює і шукає вирішення завдання з початку і
до кінця в думці, користуючись готовими знаннями, отриманими іншими
людьми, вираженими в понятійній формі, судженнях, умовиводах.
Теоретично-образне мислення відрізняється від понятійного тим, що
матеріалом, який тут використовує людина для вирішення завдання є не
поняття, судження або умовиводи, а образи. Вони або безпосередньо
відтворюються в пам'яті або творчо створюються уявленням. Таким
мисленням користуються працівники літератури, мистецтва тощо.
Ці два типи мислення в дійсності співіснують.
Наочно-образне мислення полягає в тому, що мислений процес є в
ньому безпосередньо зв'язаний із сприйняттям мислячою людиною
оточуючої дійсності. Мислячи наочно-образно людина прив'язана до
дійсності. Так форма мислення найбільш повно і розвернуто представлена
у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, а у дорослих — серед
людей, зайнятих практичною роботою. Цей вид мислення достатньо

31