Page 21 - 199_

Сангвінік - людина з підвищеною реактивністю і активністю. Жвава
міміка і виразні рухи. Енергійна, працездатна. Швидкі рухи, гнучкість
розуму, легко сходиться з новими людьми. Без зусиль переключається з
одного виду праці до іншого.
Холерик - висока реактивність і активність. Нестриманий,
нетерпеливий, запальний, циклічність в праці. Важко дається діяльність,
що вимагає спокійного, повільного темпу. В спілкуванні нестриманий,
крикливий.
Флегматик. Реагує спокійно і повільно, не схильний до переміни
свого оточення. Невиразний в міміці і інтонації. Важко звикає до нових
людей. Відрізняється постійністю спілкування з одними і тими ж людьми.
Меланхолік. Висока чутливість і мала реактивність. Підвищена
чутливість приводить до того, що незначний привід може викликати
сльози. Міміка і рухи невиразні.
Екстраверсія і інтроверсія - це властивості, що характеризують, від
чого переважно залежать реакції і діяльність людини: від зовнішніх
вражень, що виникають в даний момент (екстравертованість), чи від
образів уявлень і думок, зв'язаних з минулим і майбутнім
(інтравертованість).
Екстраверти - це сангвініки і холерики.
Інтроверти - флегматики і меланхоліки.
При розгляді третього питання „Мотив і мотивація - як спонукальна
сторона психіки” студентам необхідно звернути увагу на те, що в
поведінці людини є дві функціонально взаємозв'язані сторони:
спонукальна і регуляційна. Відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення,
темперамент - всі ці процеси забезпечують в основному регуляцію
поведінки. Що ж стосується її стимуляції або спонукання, то вони зв'язані
з поняттями мотиву і мотивації. Ці поняття включають в себе уявлення про
потреби, інтереси цілі. Вони описуються і пояснюються через поняття
мотив і мотивація.
Термін „мотивація” - більш поширене поняття, ніж термін „мотив”.
Мотивацію можна визначити як сукупність причин психологічного
характеру, що пояснюють поведінку людини, її спрямованість і активність.
Будь-яка форма поведінки може бути пояснена як внутрішніми, так і
зовнішніми причинами. Всі психологічні фактори, які ніби зсередини
визначають поведінку людини називають особистими диспозиціями, тоді
можна говорити про диспозиційну і ситуаційну мотиваціях як аналогах
внутрішньої і зовнішньої поведінки.
Диспозиційна і ситуаційна мотивація не є незалежними. Диспозиції
можуть актуалізуватися під впливом певної ситуації, і навпаки, активізація
певних диспозицій (мотивів, потреб) приводить до зміни ситуації, точніше,
її сприйняття суб'єктом.
Мотив на відміну від мотивації - це те, що належить самому суб'єкту
поведінки, є його стійкою особистісною властивістю, що зсередини
спонукає до здійснення певних дій. Мотив також можна визначити як
поняття, яке в узагальненому вигляді представляє множину диспозицій.
Із всіх можливих диспозицій найбільш важливою є поняття потреби.
Нею називають стан необхідності людини або тварини в певних умовах,

25