Page 76 - 187_

76
ристики хворого: систему його життє- вих цінностей, домінуючу і мотива-

ційну поведінку, особливості емоційної сфери, індивідуальний стиль спілку-

вання тощо.
Особистість зрілої людини розвивається на протязі всього життя, причо-

му одним з могутніх рушіїв особистого розвитку є періодичне осмислення сво-
го життя, пошук суті життя. Є певні вікові закономірності розуміння людиною

суті свого життя. Виявляється, що у віці до 25 років спостерігається сама низь-

ка задоволеність життям, що обумовлено характерними для молодості пошука-
ми себе і свого місця в світі. Це супроводиться певними негативними емоціями,

станом невизначеності і хитливості.
народжуються

У віці 30 років можливо виникнення життєвої кризи. Психологи підкрес-

люють, що життєві кризи бувають певним випробуванням, іспитом на соціаль-
ну і психологічну зрілість особи. Попереднє життя як би переосмислюється з

позиції значущих для особи цінностей.

В інтервалі від 30 до 40 років підвищується знову, особа інтенсивно себе
реалізує. Біля 40 років виникає нова криза, так звана криза середини життя. В

цей період людина розлучається з молодістю, ілюзіями, прагне знайти нові цін-
ності. Визнається, що найбільш "песимістичний" період у людини припадає на

вік 40-42 роки, а не на старість. Задоволеність життям звичайно збільшується

після 50 років. Мудрість старості полягає в прийнятті свого життя як єдино мо-
жливого, яке переробити неможливо і не потрібно, а можна тільки переоцінити.

Реалізація людини як особи пов'язана в більшості з тим, які життєві цілі вона
ставить перед собою. При "хронічних" невдачах виникає загроза так і званого

стресу "зруйнованої надії". Але при цьому не слід забувати слова Н. Реріха: "Не

укладайте маленьких планів, вони не володіють чарівною властивістю хвилю-

вати кров". Самореалізація, розкриття творчих можливостей сприятливо діють
на людину і її життєвий шлях особи залежить від уміння протистояти, перебо-

рювати зовнішні перешкоди і самого себе, свої слабкості, які часто бувають
більш згубні, ні зовнішні обставини. Тому сократівський заповіт "пізнай самого

себе" актуальний для людини на , протязі всього її життя.
Наша самосвідомість має потребу, у постійному вихованні і розвитку.

Тому результатом е формування культури внутрішнього психічного життя, що

робить людину стійкою до різних стресових впливів. Кінцевою метою вихо-
вання і самовиховання має бути розвиток гармонійної особи, спроможної реалі-

зувати свій творчий потенціал, ресурси психіки.