Page 8 - 157
P. 8

Звичайно,  навіть  при  наявності  сформульованих  загальних  рис,
                  експеримент не стала би предметом окремої науки, якби задачі, розв'язувані
                  різними  дослідниками,  не  мали  нічого  загального  і  цілком  визначалися
                  специфікою  тієї  області  знань,  де  вони  працюють.  Однак  це  не  так.
                  Виявляється,  можна  виділити  типові  задачі  дослідження,  з  якими
                  приходиться  зіштовхуватися  кожному  експериментатору.  До  основних,
                  найбільш розповсюджених типових задач дослідження звичайно відносять:
                         а)  одержання  деяких  попередніх  зведень  про  процес  (обробка
                  літературних даних, опитування фахівців і аналіз результатів опитувань, що
                  відсіває експеримент);
                         б) одержання формульних залежностей;
                         в)  перевірку  гіпотез,  тобто  деяких  змістовних  припущень  про
                  властивості об'єкта;
                         г)  оптимізацію  властивостей  досліджуваного  об'єкта  (визначення
                  оптимальних співвідношень, спостереження за оптимумом і т.д.).
                         Можна  сказати,  що  теорія  планування  експерименту  в  основному
                  призначена  для  рішення  типових  задач  дослідження  (типові  прийоми  для
                  типових задач). Вони не призначені для одержання кардинально нових даних
                  про  властивості  природи,  здійснення  наукових  відкриттів  (хоча  така
                  можливість і не виключається). Теорія планування експерименту може багато
                  в чому полегшити роботу експериментатора, підвищити її ефективність при
                  проведенні звичайних експериментів, і експериментів, що складають основну
                  частину сучасної експериментальної діяльності вчених і інженерів.
                         Математичним  апаратом  теорії  планування  експерименту  є  теорія
                  ймовірностей,  математична  статистика,  а  також  деякі  розділи  прикладної
                  математики («Математичне програмування» і «Чисельні методи»). Ключове
                  місце  тут,  звичайно,  займає  математична  статистика,  іноді  розглянута  як
                  мова, на якій викладається теорія планування експерименту [1].
                         Історично планування експерименту одержало свій початок у роботах
                  Р.  Фішера,  а  потім  формувалося  і  перетворювалося  в  теорію  під  впливом
                  праць Дж. Боксу і Дж. Кіфера. Велике значення в становленні сучасної теорії
                  планування  експерименту,  її  обґрунтуванні,  розвитку  і  впровадженні  в
                  практику мають роботи радянських учених В. В. Налімова, Е. В. Маркової,
                  Г.К.  Кола,  В.  Д.  Федорова  й  інших.  В  даний  час  ідеї  і  методи  планування
                  експерименту  знаходять  широке  застосування  у  всіляких  областях  науки  і
                  техніки.

                          2) Основні поняття і визначення теорії планування експерименту

                         Як  і  в  будь-якому  науковому  напрямку,  що  сформувався,  у  теорії
                  планування експерименту виробилася визначена система основних понять  і
                  термінів. Приведемо найбільш важливі з них з необхідними коментарями й в
                  інтерпретації, прийнятій більшістю фахівців даної області [1 – 3].
                         Об'єкт  дослідження  (ОД)  є  носій  деяких  невідомих  і  підлягаючих
                  вивченню властивостей і якостей. Вважається, що дослідник володіє тією чи


                                                                                                               4
   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13