Page 7 - 157

ВСТУП
1) Планування експерименту як наука

Експеримент у ході розвитку науки виступав могутнім засобом
дослідження явищ природи і технічних об'єктів. Але лише порівняно недавно
він став предметом дослідження. Пильна увага вчених і інженерів до того, як
краще й ефективніше проводити експеримент, виникла не випадково, а є
наслідком досягнутого рівня і масштабу експериментальних робіт на
сучасному етапі розвитку науки і техніки. Цей етап з розглянутої точки зору
характеризується ростом загального числа проведених експериментальних
робіт; збільшенням кількості фахівців, що займаються експериментальною
діяльністю; істотним ускладненням об'єктів дослідження і
використовуваного експериментального устаткування; тенденцією до
подовження середнього часу експериментування і подорожчанню
досліджень; нагальною потребою всілякого збільшення ефективності і
поліпшення якості проведених досліджень; процесом впровадження, що
почався, засобів і систем автоматизації експерименту.
З усього сказаного зрозуміла закономірність появи нового наукового
напрямку: теорії планування експерименту як методологічної основи
сучасних експериментальних досліджень.
Відомо, що нова наука може виникнути, якщо існує об'єктивна
необхідність її появи і мається предмет нової науки, що представляє
загальнонауковий інтерес. Сказане повною мірою відноситься і до теорії
планування експерименту. Предмет дослідження цього наукового напрямку
очевидний – експеримент. Однак особливості планування, постановки
експерименту розглядаються і в фізиці, і в хімії, і в прикладних науках. Для
того, щоб експеримент став предметом дослідження окремого наукового
напрямку, необхідно, щоб він характеризувався деякими рисами, загальними
для будь-якого експерименту незалежно від того, у якій конкретній області
знань експеримент проводиться. Такими загальними рисами експерименту є
необхідність:
а) контролювати будь-який експеримент, тобто виключати вплив
зовнішніх змінних, не прийнятих дослідником по тих чи інших причинах до
розгляду;
б) визначати точність вимірювальних приладів і одержуваних даних;
в) зменшувати до розумних меж число змінних в експерименті;
г) складати план проведення експерименту, найкращий з тієї чи іншої
точки зору;
д) перевіряти правильність (прийнятність) отриманих результатів і
їхню точність;
є) вибирати спосіб обробки експериментальних даних і форму
представлення результатів;
ж) аналізувати отримані результати і давати їхню інтерпретацію в
термінах тієї області, де експеримент проводиться.

3