Page 138 - 130

138

Явище взаємної коагуляції має важливе значення для руйнування
дисперсних систем, зокрема, для очищення ґрунтових вод та промислових
стоків. Позитивно заряджені золі гідроксидів заліза або алюмінію при
додаванні їх у воду викликають швидку коагуляцію завислих від’ємно
заряджених частинок ґрунту, мікрофлори та ін.
Явище привикання золів. Іноді коагуляція залежить від способу
додавання електроліту-коагулятора. Якщо електроліт додавати невеликими
порціями, то коагуляція настає при більш високій сумарній його концентрації,
ніж при одноразовому внесенні великої кількості. Це явище називають
привиканням золю. Причиною привикання золів може бути підвищення заряду
частинок внаслідок адсорбції йонів, заряджених однойменно з частинкою, або
утворення пептизатора.

3.4.5 Теорії стійкості і коагуляції
В ході розвитку уявлень про стійкість і механізм коагуляції виникало
багато теорій, які прагнули дати відповідь на три запитання:
- чому наступає коагуляція при певній концентрації електроліта-коагу-
лятора;
- чому при цьому основну роль відіграє концентрація йону, що несе
заряд, протилежний заряду частинки;
- чому вплив заряду йона-коагулятора підпадає закономірностям, вира-
жене правилом Шульце-Гарді.
Всі теорії коагуляції можна поділити на адсорбційні і електростатичні.

3.4.5.1 Адсорбційна теорія коагуляції Г.Фрейндліха
Теорія виходить з положення, що при коагуляції золів йони-коагулятори
адсорбуються колоїдними частинками в відповідності до ізотерми адсорбції
1
А=K c n . Фрейндліх вважав, що коагуляція наступає при адсорбції
еквівалентних кількостей різних йонів. Дана теорія пояснила пониження -
потенціалу до критичного, але на практиці не завжди спостерігалось спів-
падіння еквівалентності адсорбції різних йонів і співпадіння ізотерм адсорбції
різних йонів. Крім того, в багатьох випадках коагуляція зв’язана лише з
змінами дифузійного шару.

3.4.5.2 Електростатична теорія коагуляції Г.Мюллера
Теорія виходить з незмінності заряду ПЕШ, а введення електроліту
визиває стиснення дифузійного шару. Зменшення товщини йонної атмосфери
приводить до зниження -потенціалу, яке може бути обчислено на основі теорії
сильних електролітів Дебая-Гюккеля. Внаслідок зниження -потенціалу
зменшується стабільність золя.
Ця теорія не врахувала адсорбцію введених йонів і їх входження в
структуру ПЕШ.