Page 141 - 130

141

можуть розійтись (їх утримують сили притягання) і з'єднатись, бо цьому
перешкоджають сили відштовхування. За таких умов при значній концентрації
дисперсної фази відбувається перехід золю в структуровані системи. При
збільшенні колективних взаємодій утворюються періодичні колоїдні структури
(ПКС). ПКС є основою для організованих біологічних структур (міофібрила,
скупчення у вигляді пакету статевих клітин).
Крива 3 (рис.3.33, б) відповідає стану системи з високим потенціальним
бар'єром сил відштовхування. Це випадок агрегативно стійкої системи. Таким
чином, дисперсна система агрегативно стійка тільки при великому
енергетичному бар'єрі сил відштовхування. Усі фактори, що зменшують його
величину, неодмінно сприяють зниженню агрегативної стійкості системи.
Існування другого мінімуму на загальній кривій потенціальної енергії
системи (рис.3.33), передбачене теорією ДЛФО, зумовлює вагомий наслідок −
утворення систем золь агрегат. Такі системи мають відносну стійкість і
оборотність. Другий мінімум, незначний для звичайних гідрофобних золів, стає
досить глибоким зі збільшенням кількості частинок в агрегаті, їх розмірів та
при асиметричній їх будові (форма паличок або пластинок).
Енергія взаємодії таких частинок значно більша за енергію броунівського
руху. Це призводить до взаємного їх притягання на дальніх віддалях. Таким
чином, створюється можливість виникнення слабозв'язаних структур з
гелеподібним станом. Оскільки енергія взаємного притягання досить слабка, то
ці структури легко руйнуються при простому струшуванні. Але через певний
час спокою золь знову переходить в гелеподібний стан.
Явище ізотермічного оборотного переходу золь гель, що відбувається
під впливом механічної дії, називають тіксотропією. Тіксотропія характерна
для протоплазми клітин живих організмів. Гелі міозину мають сильно виражені
тіксотропні властивості, що свідчить про значну роль тіксотропії в роботі
м'язів. На жаль, кількісна теорія тіксотропії ще не розроблена.
3.4.5.4. Вплив концентрації електроліту на потенціальні криві взає-
модії частинок
Концентрація електроліту в системі визначає різну товщину дифузійної
частини ПЕШ колоїдних частинок. Зменшення дифузійного шару зі
збільшенням концентрації електроліту призводить до значного наближення
частинок, хоча вони і несуть однойменний заряд.
Залежність сумарної енергії U(h) взаємодії частинок від віддалі h між
ними і кількістю доданого електроліту характеризують за допомогою
потенціальних кривих (рис.3.33, б).
Якщо концентрація доданого електроліту мала, то h  r 2 , а c  c і

к
e
товщина ПЕШ велика. На загальній потенціальній кривій маємо значний
потенціальний бар'єр, що свідчить про перевагу енергії відштовхування
(рис.3.33, б, крива 3). Така дисперсна система агрегативно стійка.
 
При збільшенні концентрації електроліту с  c e товщина ПЕШ
e
зменшується, електростатичне відштовхування діє на менших відстанях, а на
потенціальній кривій з'являється другий енергетичний мінімум (рис.3.33, б,