Page 134 - 130

134

Конденсаційно нестійкі системи характеризуються утворенням агрегатів
з міцною структурою. До цього призводять безпосередні фазові контакти
частинок між собою, процеси кристалізації та зрощування частинок. Такі
структури необоротні.

3.4.4 Коагуляція гідрофобних золів
Збільшення розміру частинок гідрофобних золів може проходити за
рахунок як коагуляції, так і ізотермічної перегонки, або ефекту Кельвіна. Цей
ефект характеризується тим, що при сталій температурі відбувається
«поглинання» великими частинками малих внаслідок перекристалізації.
Коагуляція гідрофобних золів здійснюється поетапно. На першому
етапі коагуляції частинки дисперсної фази наближаються і взаємно
фіксуються на далеких віддалях. У результаті утворюються агрегати з
декількох частинок, розділених прошарками дисперсійного середовища −
коагулят.
На другому етапі відбувається більш глибокий процес коагуляції:
руйнування прошарків середовища і безпосередній контакт частинок.
Внаслідок цього утворюються агрегати з міцною структурою з твердих
частинок − осад або відбувається повне злиття частинок у системах з
рідкою чи газоподібною дисперсною фазою − коалесценція. У ліофобних
золях структура коагулятів та їх міцність в значній мірі визначається
ступенем сольватації. Незважаючи на зміну рухливості, частинки
зберігають свою індивідуальність певний час, який називають «часом
життя». Після цього вони довільно зростаються в результаті кристалізації.
При цьому відбувається зменшення поверхні розділу фаз.

3.4.4.1 Коагуляція під дією електролітів. Правило Шульце−Гарді
Викликати коагуляцію гідрофобних золів може будь-який агент, що
порушує агрегативну стійкість системи: різка зміна температури, інтенсивна
механічна дія, дія світла та різного роду випромінювань, дія електричних
розрядів. Але найбільш важливим фактором є дія електролітів. Вони дуже
швидко і різко впливають на товщину подвійного електричного шару і на
величину ξ-потенціалу, який є одним з головних факторів стійкості
гідрофобних колоїдних систем.
Коагуляція відбувається при певній кількості доданого електроліту.
Мінімальну молярну концентрацію еквіваленту електроліту (в моль/л або в
ммоль/л), яка викликає за певний проміжок часу коагуляцію колоїдного
розчину, називають порогом коагуляції, або критичною концентрацією − с к.
Значення с к є порівняльним критерієм агрегативної стійкості дисперсних
систем. Як показали результати експериментальних дослідів, величина с к
визначається зарядом йона-коагулятора. Знак заряду йона-коагулятора
протилежний знаку заряду гранули.