Page 137 - 130

137

Встановлений зв'язок між зонами коагуляції в присутності
багатозарядних протийонів підтверджує уявлення про електричну природу сил
відштовхування.
Коагуляцію гідрофобних золів можна викликати і за допомогою суміші
електролітів. Явища, які при цьому спостерігаються, зводяться до трьох
випадків: адитивності, антагонізму та синергізму дії електролітів. Ці випадки
зображені на рис.3.32. Точки С к(1) і С к(2) є пороговими концентраціями для
кожного з двох електролітів у чистому вигляді .

C 2
C K
(2)

1 2
3

C K(1) C 1
1 – адитивність; 2 – антагонізм; 3 – синергізм
Рисунок 3.32 − Спільна дія електролітів при коагуляції

Адитивність електролітів графічно зображено на рис.3.32 прямою 1.
Електроліти діють немовби незалежно, а їх коагулюючу дію в суміші
визначають за правилом простого сумування. Таке явище спостерігається, коли
йони-коагулятори мають однакову зарядність і близький ступінь гідратації
(суміші КС1 і КNО 3 або NаСl і КС1).
Антагонізм електролітів (рис.3.32, крива 2) проявляється в тому, що у
коагулюючій суміші вміст кожного електроліту може значно перевищувати
його власну порогову концентрацію. Г.Фрейндліх вважав, що причина
антагонізму − здатність одного йона зменшувати адсорбційну здатність і
відповідно коагулюючу силу другого йона. Антагонізм спостерігається при
коагуляції золю Agl сумішами А1(NО 3) 3 і К 2SО 4; Ті(NО 3) 4 і Na 2SO 4.
Синергізм електролітів характеризується іншою залежністю (рис.3.32,
крива 3). Електроліти підсилюють дію один одного і тому для коагуляції золю
їх потрібно менше, ніж за правилом адитивності.

3.4.4.2 Гетерокоагуляція. Взаємна коагуляція золів
Гетерокоагуляція − взаємодія між частинками, що розрізняються за
складом (або величиною). Один з типових випадків гетерокоагуляції − так
звана взаємна коагуляція золів, яка відбувається при зливанні двох золів з
протилежно зарядженими колоїдними частинками.