Page 303 - 126

РОЗДІЛ 12 СТЕРЖНІ З КОМПОЗИЦІЙНИХ
МАТЕРІАЛІВ

12.1 ЩО ТАКЕ КОМПОЗИЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ?

Прогрес у всіх областях техніки нерозривно пов’язаний з
використанням нових типів матеріалів, здатних істотно знизити
металоємність виробів, підвищити їхню питому міцність,
ресурс, енергозбереження. Таким вимогам задовільняє клас
матеріалів, що утворюються шляхом об’єднання в єдине ціле
різних за властивостями складових. Їх прийнято називати
композиційними матеріалами /КМ/ або простіше – композитами.
Про них уже згадувалось раніше. Але є необхідність ще раз
повернутись до них враховуючи важливість їх використання.
Принцип побудови КМ людина запозичила у природи.
Наприклад, будь-яка рослина складається з матриці, армованої
міцними нитковидними клітинами; звичайний зуб ссавців - із
м'якого дентину і більш твердої і зносостійкої емалі.
Перші штучні композити були отримані первісною людиною.
СЛОЇСТИЙ ЛУК дозволяв збільшити дальність польоту стріл.
Застосування різних сумішей глини з соломою, що
використовувались в будівництві, дозволяло створювати більш
міцні житла. У Древньому Римі і в державі інків композити
використовували в декоративних цілях /введення платини в
золото і срібло/. При зведенні Парфенона в Афінах широко
використовувались комбіновані матеріали – мармурові колони,
армовані залізними стержнями. У 1555 - 1560 рр. при будівництві
храму Василя Блаженного в Москві російські мислителі Барма і
Постнік застосовували армування кам’яних плит залізними
полосами. Відзначимо, що цей досвід використовується в наш час:
при будівництві різного роду споруд широко застосовується
залізобетон.
Наприкінці XIX ст. була розроблена технологія
виготовлення біметалів. У промислових масштабах методом
прокатки почали виготовлення листів слоїстого металу. На
рубежі 20-х і 30- х років ХХ ст. навчилсь отримувати
плакіровані нікелем стальні листи, потім – двохшарові листи
вуглецевої сталі, покритої міддю, нержавіючою сталлю та

427