Page 75 - 88
P. 75

76
                      Необхідно постійно перевіряти              світловий потік на те, щоб була певна
               довжина хвиль.

                      7.3.1.2. Хімічні:

                      а) можливі міжмолекулярні взаємодії (асоціація, сольватація, дисоціація і
               таутомерія молекул, комплексоутворення та інш.);
                      б) процеси гідролізу, взаємодія з розчинником;
                      в) зміна температури розчину;
                      г) зміна величини рН розчину в ході аналізу.

                7.4. СПОСОБИ ВИМІРЮВАННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ СВІТЛОВОГО ПОТОКУ

                      Розрізняють суб’єктивні (візуальні) методи колориметрії та об’єктивні,
               або фотоколориметричні.
                      Колориметрія  основана на порівнянні інтенсивності забарвлення
               досліджуваного розчину і стандартного розчину відомої концентрації.
               Порівняння проводять візуально (неозброєним) оком.
                      Чим інтенсивніше забарвлення розчину, тим більша концентрація
               речовини або йону в даному розчині.
                      Колориметричний метод зручний тим, що вимагає мало часу для
               проведення аналізу.
                      Колориметричний аналіз відзначається високою чутливістю. Так,
                     -4
                1 10 г мангану  практично неможливо зважити на звичайній аналітичній вазі,
               оскільки вказана кількість на межі чутливості ваг. Тим не менше, десятитисячні
               долі грама мангану можна легко визначити колориметричним методом. Для
               цього манган переводять в перманганат і вимірюють інтенсивність забарвлення
                                                                                              -6
               одержаного розчину. Таким шляхом можна визначити навіть 1 10  г мангану в
               5 мл розчину.
                      Фотоелектроколориметрія основана на визначенні інтенсивності
               забарвлення досліджуваного розчину спеціальними приладами –
               фотоелектроколориметрами. Як було зазначено вище, інтенсивність
               поглинання світлового потоку забарвленим розчином визначається за
               допомогою фотоелементу.
                      Фотоелемент – це металічна пластинка, покрита шаром напівпровідника
               (селен, диаргентум сульфід та інш.).
                      Суть фотоелектроколориметричних визначень полягає в наступному.
               Світловий потік, який проходить через забарвлений розчин, фіксується
               фотоелементом, в якому світлова енергія перетворюється в електричну.
                      Російський вчений А.Столєтов експериментами встановив, що сила
               електричного струму, яка виникає при дії світлової енергії на фотоелемент,
               прямо пропорційна інтенсивності падаючого світла.
                      Джерелом світла в фотоелектроколориметрах є лампа розжарювання і
               ртутно-каврцева лампа надвисокого тиску. З цими лампами можлива робота в
               діапазоні довжин хвиль від 310 до 630 нм.
   70   71   72   73   74   75   76   77   78   79   80