Page 70 - 88
P. 70

71
                                               -9
                     1 нм(нанометр) = 10  м

                      В залежності від характеру збудження речовини (полум’я електричної ду-
               ги, високовольтна іскра...) розрізняють такі методи спектрального аналізу:
                      а) атомно-емісійний ;
                      б) атомно-адсорбційний ;
                      в) абсорбційний ;
                      г) люмінесцентний ;
                      д) на основі спектрів комбінаційного розсіювання та інш.

                           7.2.2. АТОМНО -_ЕМІСІЙНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ

                      Атомно-емісійний спектральний аналіз оснований на знятті та вивченні
               спектрів випромінювання елементів аналізованої речовини.
                      Аналізована речовина випаровується, молекули якої дисоціюють на
               атоми, які збуджуються під дією іскри полум’я чи електричної дуги. Збуджені
               атоми і йони переходять спонтанно із збудженого стану (Е зб.) в більш низький
               енергетичний стан (Е н), що приводить до випромінювання світла з частотою    і
               появи певної лінії в спектрі:

                                        Е     Е
                                            зб.  н    ,                 де:     - частота коливань,
                                           h
                                                                                                  -34
                                                                                       h – стала Планка = 6,626 10  Дж/Гц

                      В атомно-емісійному спектральному аналізі визначення основане на
               вимірюванні інтенсивностей характерних спектральних ліній спектрів
               елементів, які входять в склад даної аналізованої речовини.
                      Між інтенсивністю (І) спектральних ліній визначуваного елементу і його
               концентрацією в досліджуваній речовині існує пряма залежність. Зі
               збільшенням концентрації визначуваного елемента в пробі інтенсивність його
               спектральних ліній зростає. Однак інтенсивність ліній залежить ще від
               температури полум’я, умов збудження, тощо. Для того, щоб по-можливості,
               виключити або звести до мінімуму вплив цих факторів, концентрація
               визначуваного елемента при всіх методах аналізу визначається не по
               абсолютній інтенсивності його ліній, а по відносній інтенсивності по
               відношенню до однієї з ліній так званого внутрішнього стандарту, вміст якого в
               досліджуваній пробі постійний. Кожну пару ліній, тобто лінію визначуваного
               елемента і лінію порівняння, підбирають таким чином, щоб відносна
               інтенсивність обох ліній, по-можливості, не залежала від умов вимірювань.
                      В більшості випадків елементом порівняння або внутрішнім стандартом
               служить основний елемент проби, наприклад залізо при аналізі сталей, магній
               при аналізі магнієвих сплавів та інш. Хід аналізу наступний. Спочатку
               вимірюють інтенсивність спектральних ліній визначуваного елементу (І а);
               потім – близької до неї лінії іншого елементу (лінії порівняння), вміст якого в
   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75