Page 74 - 88

75
3
2) підбирають кювети (об’єм кювет від 0,5 до 20,0 см ).
Кювету підбирають таким чином, щоб для стандартного розчину

оптична густина не перебільшувала 1;
3) підбирають світлофільтри.
Світлофільтр поглинає із світлового потоку ті промені, які не поглинає
розчин. Для цього визначають оптичну густину концентрованого
стандартного розчину на всіх восьми світьлофільтрах (400-750 нм).
Визначення проводять з тим світлофільтром, який найповніше поглинає
промені і тим самим показує максимальну чутливість приладу;
4) вимірюють оптичну густину – D всіх стандартних розчинів;
5) будують калібрувальний графік в координатах концентрація (С) і
оптична густина (D) (рис.2)

Рис.2 Калібрувальний графік
Залежність оптичної густини від концентрації
6) вимірюють оптичну густину досліджуваного розчину;
7) по калібрувальному графіку (рис.2) знаходять вміст визначуваного
компоненту в досліджуваному розчині, моль/л
Закон Бугера-Ламберта-Бера, тобто прямолінійна залежність оптичної
густини від концентрації, зберігається не завжди. Існують фізичні та хімічні
причини відхилення від цього закону.

7.3.1. ПРИЧИНИ ВІДХИЛЕННЯ ВІД ЗАКОНУ БУГЕРА-ЛАМБЕРТА-
БЕРА

7.3.1.1. Фізичні:

а) закон Бугера-Ламберта-Бера справедливий для розчинів з
концентрацією менше 0,01 моль/л, тому що при високих концентраціях
частинки, які поглинають світло настільки близько розиіщені одна від одної,
що вони впливають на розподіл заряду сусідніх частинок;
б) на границі „повітря-скло” близько 4% світлового потоку відбивається.
Щоб звести ці втрати до мінімуму, дослід проводять з „нульовою”
пробою, яка містить всі речовини, крім досліджуваної;
в) немонохроматичність світлового потоку.