Page 33 - 87

32
є) натиснути кнопку відповідного вузького діапазону та визначити точну
величину рН розчину за верхньою шкалою;
ж) після кожного вимірювання натискати кнопки „-119” та „t”.
4. Після проведення роботи робоче місце залишити в порядку, електроди
занурити в стаканчик з дистильованою водою.

Тема 3. Молекулярно – кінетичні властивості дисперсних систем

Теоретична частина

Колоїдні системи за молекулярно – кінетичними властивостями
принципово не відрізняються від істинних розчинів, але спостерігається велика
різниця у швидкостях молекул і колоїдних частинок, що обумовлено їх
більшими розмірами.
В 1827 р. англійський ботанік Р. Броун помітив, що мікроскопічні
частинки пилу рослин безперервно і хаотично рухаються у воді. Цей рух,
названий броунівським, є результатом взаємодії молекул дисперсійного
середовища з молекулами дисперсної фази.
Дослідження броунівського руху проводилось Р.Зігмонді, Ж. Перреном,
Т.Сведбергом, а теорія цього руху розвинена А.Ейнштейном, М.
Смолуховським ( 1905 ).
2
За Ейнштейном, середнє значення квадрата зміщення частинки Δх ,
розраховують за рівнянням :

 x 2 R T 

t 3  N r   
A

де R– універсальна газова стала, Дж/(моль∙К);
Т – абсолютна температура, К;
-1
N А – число Авогадро, моль ;
η – в’язкісь середовища, Па∙с;
r – радіус частинок ДФ;
t – час, протягом якого визначають зміщення частинок, с.
Було встановлено зв’язок між коефіцієнтом дифузії і середнім зсувом :

2
Δx = 2Dt

що дало можливість визначати D за методом зсуву для тонких суспензій і не

дуже високодисперсних золей.
Осмос – процес переміщення розчинника через мембрану з розбавленного
розчину в більш концентрований.