Page 29 - 87

28
+
-
Н 2О Н + ОН

Застосувавши до дисоціації води закон діючих мас, одержуємо
константну її дисоціації :

a  a  
K  H OH
дис .
a
H 2 0
де а – активності відповідних йонів, що виражають ефективну
концентрацію будь-якого йону і є функцією його концентрації в розчині :
а = f∙с
с – аналітична концентрація;
f– коефіцієнт активності, який в дуже розбавлених розчинах прямує до 1.
Якщо с → 0, то f→ 1 і a → с; в концентрованих розчинах f< 1.
Дебаєм і Гюккелем розроблено метод розрахунку f. Для розбавленого
розчину бінарного електроліту :
lg f = −0.51∙Z 2 I ,

де Z – заряд йону, для якого розраховується f;
І – йонна сила розчину, що враховує присутність всіх речовин в
розчині, які зазнають дисоціації.
Йонна сила І розраховується як півсума концентрації всіх йонів,
помножених на квадрат їх заряду:
2
І = 0.5 ∑С і∙Z i

Ступінь дисоціації води дуже малий, тому активність води а Н2О можна
вважати сталою величиною і запишемо вираз для К дис. наступним чином :
-
+
К дис.∙ a Н2О= aН ∙ aОН = КН 2О

де КН 2О – йонний добуток води, який залежить від температури
( див. табл. 2.2).
Таблиця 2.2 − Залежність величини йонного добутку води від температури

Т, К К Н2О

273 1.1∙10 -16
-14
298 10
323 5.5∙10 -14
373 5.9∙10 -13