Page 59 - 72

Прямі витрати і непрямі витрати
Витрати можна розглядати як прямі чи непрямі,
виходячи з можливості простежити за їх рухом до конк-
ретного об'єкта калькуляції – виробу, робіт, підрозділів,
територій реалізації. Рух прямих витрат прослідковуєть-
ся безпосередньо до об'єкта, що підлягає калькуляції.
Наприклад, якщо розглянутим об'єктом калькуляції є ви-
значений вид продукції, то тоді матеріали і праця, що
беруть участь у виробництві, є прямими витратами.
Складові заводських накладних витрат являють собою
непрямі витрати, оскільки їх неможливо безпосередньо
ототожнити з якоюсь однією лінією. Витрати, що одно-
часно відносяться до різних підрозділів, виробів чи ро-
біт, називаються витратами спільного чи комплексного
виробництва і теж належать до категорії непрямих ви-
трат. Розміщення реклами на загальнонаціональних ка-
налах з метою розширення збуту продукції також являє
собою приклад непрямих витрат.
Виробнича собівартість і витрати періоду.
Залежно від того, наскільки необхідними є витрати
для виробництва продукції, їх підрозділяють на: а) ви-
трати, що включаються у виробничу собівартість, і б)
витрати періоду.
Виробнича собівартість містить у собі витрати,
зумовлені вартістю товарно-матеріальних запасів, і вра-
ховується як частина запасів, що є в наявності. Такі ви-
трати розглядаються як активи доти, поки товари, до
яких вони відносяться, не будуть продані. У цей момент
вони стають собівартістю реалізованої продукції, або то-
рговими витратами. Усі виробничі витрати являють со-
бою витрати, що входять до складу виробничої собівар-
тості.
Витрати періоду – це поточні витрати, що не є не-
обхідними для виробництва, і тому вони дебетуються
щодо надходжень від реалізації в той період, коли ці
надходження відбуваються. Витрати по збуту, загальні
та адміністративні витрати є витратами періоду.
З точки зору планування і контролю найбільш важ-
ливою ознакою для класифікації витрат є те, як зміню-
ється їх динаміка залежно від змін в обсязі чи виробниц-

54