Page 139 - 70

Ці складові обумовлені неточністю оцінки методичної похиб-
ки  , похибкою взірцевого засобу вимірювання  , який викори-
м
і
стовувався при вивірянні чи атестації даного засобу вимірювання,
випадковою складовою основної похибки засобу вимірювання, не-
точністю визначення функції впливу та неточністю оцінки субєк-
тивної похибки  . Кожна складова у виразі (5.3) у загальному ви-
л
падку обумовлена впливом різних факторів, тобто включає свої
складові. Після виявлення цих факторів основними задачами обро-
бки даних є оцінка складових похибки та їх сумування. Вказані за-
дачі вирішують на основі наступних положень:
1) так як однократні вимірювання виконують без повторних
спостережень, то дослідні дані не дозволяють дослідити випадкові
та систематичні складові похибки. Тому похибку результату вимі-
рювання характеризують границями;
2) систематичні складові похибок характеризують границями,
а випадкові – середнім квадратичним відхиленням (СКВ);
3) початкові складові, які відповідають окремим джерелам
похибки, оцінюють, як правило, не статистично. Тому для їх оцінки
вводять модель ймовірності;
4) розподіл ймовірності при введенні моделі вважають рівно-
мірним, якщо задані границі похибки, і нормальним, якщо задане
СКВ.
Основана на вищевказаному методика сумування складових
зводиться до наступного. Спочатку знаходять оцінку сумарної не-
виключеної систематичної похибки. Якщо невиключені складові
задані своїми границями  , то довірчу границю невизначених сис-
j
тематичних похибок знаходять за допомогою такої формули:

m c
 ( p)  k p   j 2 , (5.4)
 j 1

де k – коефіцієнт, значення якого оцінюють на основі даних табл.
p
2.1; m – кількість складових систематичних похибок.
c
Коли невиключені систематичні складові задані своїми довір-
чими границями, які в свою чергу розраховані згідно (5.4), то довір-

179