Page 31 - 6897
P. 31

У  визначенні  мети  екологічної  політики,  яке  запропоноване  В.
                            Красиловим [10], зазначається необхідність заміни антагоністичних
                            відносин між природою та суспільством на відносини доповненості,
                            коли суспільна система стабілізує природну. Практичне досягнення
                            головної  мети  пов’язане  з  вирішенням  двох  основних  задач:  по-
                            перше,  запобігати  погіршенню  стану  природного  середовища,  по-
                            друге, запровадити раціональне використання природних ресурсів.
                               Оскільки екологічні чинники впливають на всі показники якості
                            життя, а держава декларує про пріоритети екологічної безпеки, то в
                            своїх  практичних  діях  на  державному  рівні  урядовці  повинні
                            дотримуватися принципів пріоритету екологічної політики. Однак,
                            ми бачимо, що природоохоронні витрати в нашій країні, як правило,
                            знаходяться  на  периферії  такого  важливого  документу,  як
                            державний бюджет, по-суті займаючи останні рядки.
                               Якість  життя  є  на  сьогодні  дуже  важливим  показником,  яки
                            потребує  роз’яснення.    Аналіз    екологічних  аспектів  розвитку
                            суспільного прогресу вказує на тенденцію до збільшення кількості
                            штучно створених людиною систем, які витісняють або замінюють
                            природне  середовище.  Тому  на  думку  фахівців  [12]  природне
                            середовище  зрештою  розчиниться  в  навколишньому.  Тим  самим
                            суспільство буде поставлено перед необхідністю розробки методів
                            управління створеним ним середовищем.
                               На  думку  Валентей    С.Д.  [1]  зараз  перед  наукою  поставлено
                            питання про розробку системи заходів, що «мають за мету не тільки
                            раціональне використання природних ресурсів і охорону природи, а
                            й підвищення якісного рівня оточуючого людину  середовища, яке
                            по  суті  справи  є  показником  якості  життя  людей».  Надзвичайно
                            важливим  є  усвідомлення  того,  що  в  середовищі  життєдіяльності
                            суспільства є лише  одна складова, яка характеризується двоїстою,
                            тобто  і  соціальною  і  біологічною  природою,  це  населення.  А  це
                            означає,  що  саме  населення  може  виступати  в  ролі  своєрідного
                            індикатору  стану  довкілля.  Такі  фактори,  як  рівень  здоров’я,
                            захворюваності різних вікових категорій населення, а також рівень
                            смертності  відображають  зміни,  які  відбуваються  в  якості
                            навколишнього  середовища.  Означені  фактори  є  виразниками
                            біологічної природи населення. А соціальний аспект виявляється в















                                                           31
   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36