Page 32 - 6897

змінах потреб людей, що й визначає напрямки й цілі розвитку
техносфери і соціального середовища. А от підвищення якості
життя людей визначає і принципи їхньої екологічної поведінки,
тобто можливість чи неможливість того чи іншого методу
природокористування [1].

2.2. Основні напрями екологічної політики

В загальному випадку найчастіше виділяють чотири основних
напрями екологічної політики:
1) Правове регулювання - законодавче встановлення допустимих
форм використання природного потенціалу і застосування
нормативно-правових актів як державного так і міжнародного
рівнів. Основними критеріями ефективності в правому регулюванні
слід вважати несуперечливість, прогресивність, необхідність і
достатність. Правові норми повинні відповідати сучасним
екологічним вимогам, бути здійсненними, мінімально можлива
кількість нормативних актів повинна забезпечити комплексне
вирішення проблем прямого регулювання природокористування.
2) Економічне регулювання – державне планування (відбір
проектів, економія сировини, енергії і матеріалів), економічне
стимулювання та контроль з боку держави (системи штрафів,
компенсацію за викиди, перерозподіл прибутків тощо) за
використанням природного потенціалу з використанням ринкових
механізмів. Основними критеріями ефективності в економічному
регулюванні слід вважати - досягнення запланованих
природоохоронних цілей із залученням мінімального обсягу
бюджетних коштів та досягнення максимального
природоохоронного ефекту, співвідношення витрат на здійснення
природоохоронних заходів до отриманого екологічного ефекту.
3) Інформаційно-технологічний напрям - розробка і
впровадження наукоємних, мало- і безвідходних технологій,
моніторинг стану довкілля і прогноз розвитку екологічного стану
територій, доступ всіх зацікавлених верств населення до
екологічної інформації та гласність/прозорість прийняття рішень.
Критеріями ефективності в даному випадку можуть бути: науково-
технічний рівень розробок; покращення стану здоров'я населення за

32