Page 19 - 6881

За морфологічними ознаками лишайники поділяють на накипні, кущисті та

листуваті (рис. 2.1):

Рис. 2.1 Форми слані лишайників

У накипних лишайників слань має вигляд забарвленої кірочки або

нальоту, що дуже щільно приростає до субстрату. Товщина кірочок різна –

від ледве помітного накипу або порошкоподібного нальоту до 0,5 см, діаметр

– від кількох міліметрів до 20-30 см. Накипні лишайники ростуть на поверхні

ґрунтів, гірських порід, на корі дерев і кущів, оголеній деревині, що гниє. До

цієї групи лишайників входить найбільше видів (близько 80 %), що

трапляються в різних умовах. Листуваті лишайники мають форму пластинок

різного забарвлення, горизонтально розміщених на субстраті (пармелія,

стінна золотянка). Пластинки, як правило, округлі, 10—20 см у діаметрі.

Характерною особливістю листуватих лишайників є неоднакові забарвлення

й будова верхньої і нижньої поверхонь слані. У більшості з них на нижній

частині слані утворюються органи кріплення до субстрату – ризоїди, що

складаються із зібраних у пучки гіфів. Вони ростуть на поверхні ґрунту,

серед мохів. Листуваті лишайники порівняно з накипними є більш

високоорганізованими формами. У кущистих лишайників слань має

19