Page 17 - 6881

кущистих лишайників (уснея, алекторія, анаптихія) і деяких листуватих

(лобарія, пармелія). На частоту поширення лишайників впливає кислотність

субстрату. На корі, що має нейтральну реакцію, лишайники почувають себе

краще, ніж на кислому субстраті. Цим пояснюється залежність видового

складу лишайників від породи дерев.

У 1926 р. шведський учений Р.Серкандеро публікував дані своїх

ліхенологічних досліджень у Стокгольмі. За кількістю лишайників він

поділив місто на три зони: “лишайникова пустеля” (центр міста); “зона

пригнічення”, де зустрічаються одиничні екземпляри лишайників і

“нормальна зона” – передмістя.

На міській території виділяють три рівні «зони лишайників» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Поширеність лишайників у різних районах міста

Зони лишайників Район міста Концентрація

діоксиду сірки
3
«Лишайникова пустеля» Центр міста і Вище 0,3 мг/м

(лишайники практично промислові райони,

відсутні) повітря сильно

забруднене
3
3
«Зона пригнічення» (флора Район міста із середнім 0,05 мг/м – 0,3 мг/м
бідна – фісції, леканори, рівнем забрудненості

ксанторії)

3
«Зона нормальної Окраїни міста, Менше 0,05 мг/м
життєдіяльності» приміські території,

максимальна видова паркові зони

різноманітність;

зустрічаються і кущисті

лишайники: уснеї, анаптіхії,

алекторії)

17