Page 16 - 6881
P. 16

водяних  парів  повітря,  вологість  їх  сланей  є  не  сталою  й  залежить  від

                  вологості навколишнього середовища. Таким чином, поглинання води тілом

                  лишайника відбувається, на відміну від вищих рослин, за фізичними, а не за

                  фізіологічними  законами.  Мінеральні  речовини  у  вигляді  водних  розчинів

                  надходять  у  слань  лишайника  із  ґрунту,  гірських  порід,  дерев.  Переважна

                  кількість  хімічних  елементів  надходить  у  лишайники  з  атмосферними

                  опадами й пилом. Поглинання елементів з дощової води відбувається дуже

                  швидко.  Оскільки  кислотність  й  токсичність  опадів  у  різних  умовах

                  середовища сильно варіює (наприклад, у зоні впливу металургійних заводів

                  вони  мають  кисле  середовище;  у  зонах  підприємств,  які  виділяють  в

                  атмосферу луги – лужними) при підвищенні концентрації хімічних сполук у

                  воді  й  повітрі,  різко  зростає  їхній  вміст  у  сланях  лишайників.  У  лісі

                  лишайники  мають  більшу  здатність  накопичувати  мінеральні  і  органічні

                  речовини, ніж лишайники відкритих місць. Особливо багато мінеральних й

                  органічних речовин  потрапляє  в  тіло  епіфітних  лишайників,  що ростуть  на

                  стовбурах  дерев, за допомогою яких можна визначити наявність в атмосфері

                  майже  30  елементів:  літію,  натрію,  калію,  магнію,  кальцію,  стронцію,

                  алюмінію,  титану,  ванадію,  хрому,  марганцю,  заліза,  нікелю,  міді,  свинцю,


                  ртуті, урану, фтору, йоду, сірки та ін. Чим більше лишайники наближуються
                  до джерела забруднення, тим більше їх слань товстішає, стає компактнішою,


                  майже  повністю  втрачає  плодове  тіло  та  рясно  покривається  соредіями.
                  Подальше  забруднення  атмосфери  призводить  до  забарвлення  лопаті


                  лишайників у білуватий або фіолетовий кольори, їх таломи зморщуються і з
                  часом  гинуть.  Найбільш  чутливою  є  реакція  лишайників  на  наявність

                                                                           3
                  діоксиду  сірки,  концентрація  якої  0,5  мг/м   є  згубною  для  всіх  видів
                                                                                                              3
                  лишайників. На територіях, з середньою концентрацією SO понад 0,3 мг/м ,
                                                                                          2
                  лишайники  практично  відсутні.  З  поступовим  віддаленням  від  джерела

                  забруднення, коли концентрація діоксиду сірки зменшується від 0,3 до 0,05
                       3
                  мг/м ,  спочатку  з’являються  накипні  лишайники,  потім  листуваті  (фісція,
                                                                                             3
                  леканора,  ксанторія).  Зменшення  концентрації  до  0,05  мг/м   сприяє  появі

                                                                                                             16
   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21