Page 55 - 6811

– розрахунок оцінних мультиплікаторів;
– вибір величини мультиплікатора;
– визначення підсумкової величини вартості;
– внесення підсумкових коригувань.

Процес відбору зіставних компаній здійснюється в три етапи.
На першому етапі визначається так званий коло підприємств,
схожих із оцінюваним. Критерії порівнянності досить умовні і
звичайно обмежуються схожістю галузі, вироблюваної продукції,

її асортименту та обсягів виробництва.
На другому етапі аналітику потрібна додаткова інформація понад
офіційної звітності. Критерії оцінювання мають відповідати найваж-

ливішим характеристикам фірм. Якщо аналог відповідає всім крите-
ріям, то він може використовуватися на наступних етапах оцінки.
На третьому етапі складається остаточний список аналогів,

що дозволяє аналітику визначити вартість оцінюваної фірми.
Включення підприємств до цього списку засновано на ретельно-
му аналізі додатково отриманої інформації. На цьому етапі аналі-
тик посилює критерії порівнянності і оцінюють такі фактори як

рівень диверсифікації виробництва, положення на ринку, харак-
тер конкуренції тощо. На практиці неможливо проаналізувати всі
фактори, за якими здійснюється остаточний відбір, проте крите-

рій галузевої подібності є обов’язковим.
Оцінювач на основі аналізу критеріїв може зробити один із
таких висновків:
– компанія порівнянна з оцінюваною за рядом характеристик

і може бути використана для розрахунку мультиплікаторів;
– компанія недостатньо порівнянна з оцінюваною і не може

бути використана в процесі оцінювання.
Основним інструментом визначення ринкової вартості
власного капіталу підприємства при порівняльному підході є

цінові мультиплікатори.
Найбільш поширений у рамках цього підходу метод цінових
мультиплікаторів, під якими слід розуміти коефіцієнти, що відо-
бражають взаємозв’язок між ринковою вартістю бізнесу та пев-

ною фінансово-економічною базою (фактором, який справляє іс-
тотний вплив). Найбільш поширені цінові мультиплікатори, які
можна підрозділити на інтервальні та одномоментні.

55