Page 10 - 6796

1.4 Українська мова – національна мова

Українська мова є національною мовою українського народу. Українська національна мова
існує:

- у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

- у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних і соціальних діалектах.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка в
писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної
діяльності.

Літературна мова реалізується в усній і писемних формах. Писемна форма літературної
мови функціонує в галузі державної, політичної, наукової і культурної діяльності. Усна форма
літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби
суспільства.

Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський,
основоположником по праву вважають Т. Г. Шевченка.

Статус української мови як державної закріплено в Конституції України. Мовному
питанню присвячено статтю 10.

«Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах
суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов
національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається
законом».

Нижчими формами загальнонародної мови є територіальні та соціальні діалекти.

Територіальні діалекти – це мовлення людей певної території, наприклад гуцульський
діалект, зразки якого навів Михайло Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків»:

- А я йду сночі, – оповідав Іван, – попри її хату та й дивлюсі, – качєєсі шос кругле, гейби
капшук. Та й світисі так, наче зірниця. Став я та й дивлюсі, а воно по царинці, через воринє та
й просто в Химині двері…

Соціальні діалекти – це мовлення людей певних соціальних груп, які із тих чи інших
причин хочуть, щоб його зміст був прихований від інших. Це можуть бути в’язні, злодії, деякі
люди певних професій, які створюють власні жаргонні слова та арго.

Наприклад, Гнат Хоткевич навів арго сліпців-лірників, які мандрували Україною і
співами заробляли на життя:

7