Page 8 - 6796

5) акумулятивна (мова акумулює в собі досвід людських поколінь).

6) номінативна (усе пізнане людиною одержує від неї свою назву й тільки так існує у
свідомості; мовні одиниці, передусім слова, слугують назвами предметів, процесів, якостей,
понять, ознак і под.);

7) емоційна, або емотивна (вираження ставлення мовця до змісту його повідомлення, йдеться
про почуття, емоції);

8) експресивна функція (кожен текст, несучи в собі інформацію про позамовну дійсність,
водночас містить інформацію про автора);

9) апелятивна, або імпресивна (пов’язана із впливом мови на слухача);

Виділяють ще культурологічну, естетичну, етичну, фатичну, магічну, волюнтативну,
виховну, державотворчу та ін. функції мови.

1.3 Походження та основні етапи розвитку української мови

За генеалогічною класифікацією (походженням) українська мова належить до
індоєвропейської мовної сім’ї, слов’янської групи, східнослов’янської підгрупи.

До індоєвропейської сім’ї належать кілька груп мов: слов’янська, романська, германська,
кельтська, індійська та ін.

Слов’янська група мов складається з трьох підгруп: східнослов’янської,
західнослов’янської, південнослов’янської. До східнослов’янської підгрупи належать такі мови:
українська, російська, білоруська; до західнослов’янської – польська, чеська, словацька,
верхньолужицька і нижньолужицька; до південнослов’янської – болгарська, македонська,
сербська, хорватська, словенська.

Існує чимало концепцій зародження і розвитку української мови як окремої слов’янської.
Серед них дві основні. Згідно з першою з них українська мова виникла після розпаду
давньоруської, який припадає нібито на ХІІ-ХIV ст. До виникнення української мови
спричинилися суспільно-політичні чинники, серед яких найважливішими були поділ Київської
Русі у ХІІ столітті на кілька князівств, руйнівна монголо-татарська агресія.

Друга концепція, якої дотримуються всі сучасні мовознавці, полягає в тому, що
безпосереднім джерелом розвитку української мови, як і інших слов’янських мов, виступає
праслов’янська мова, розпад якої розпочинається орієнтовно в VII столітті.

Вчені виділяють 5 періодів, або етапів, розвитку української мови.

1) спільнослов’янська, або праслов’янська (III тис. до н.е. – VI ст. н.е.);

2) давньоруська мова. Становлення усної форми (VII – IX ст.);

3) давньоруська мова (X – перша половина XIII ст.);

4) староукраїнська мова (друга половина XIII– XVIII ст.);

5) нова українська мова (XIX – XXI ст.).

5