Page 157 - 6792

 факт= зад.

4.2 Випробування при нормальному законі розподілу
При плануванні випробувань для нормального розподілу
необхідно задатись відносною похибкою , довірчою
ймовірністю , а також коефіцієнтом варіації .
 л ср  i , n 1

л
  T ср  Т н  ; (4.4)
n
л л
T ср  Т н  ср t  , n  1
   ; (4.5)
Т л ср n  T cp
л
 cp
  ; (4.6)
T
cp
  t , n 1
  , (4.7)
n
 – коефіцієнт варіації, який приймають рівним:
а) для нормального розподілення 0,33;
л
б) для експоненційного закону =  /Т ср=1;
в) для розподілення Вейбула коефіцієнт варіації залежить від
параметрів форми:
b
 t 
  
F t  1) (  e  a  . (4.8)
Якщо b=1, то  також приблизно рівний 1. Якщо b=З, то
коефіцієнт  як і у нормальному законі або 0,33.
Якщо закон розподілу невідомий до випробувань, то можна
використати рекомендації ГОСТ 27.502-83 [10].
При невідомому законі розподілу визначити n можна для
одного індивідуального випадку випробувань, а саме, якщо
перевірка ймовірності безвідмовної роботи Р(t) за час
випробувань t з довірчою ймовірністю  і при умові відсутності
відказів за час випробувань. Має місце наступне число
випробувань на надійність:
ln( 1 ) 
n  . (4.9)
ln P (t )
Це все відноситься тільки до завершених випробувань на

157