Page 152 - 6792

Є можливість від термінувати розрахунки гарантійних строків
виходячи з заданих розмірів сумарних витрат виробника або
споживача.
Розглянемо обґрунтований гарантійний термін у випадку
невиправних (прихованих) дефектів.
Якщо дефекти є виправними, то кожний виріб з виправними
дефектами, після їх усунення, переходить до категорії придатних
виробів. Для обґрунтування гарантованого терміну в цьому
випадку необхідно мати функції розподілу часу до проявлення
виправленого дефекту по кожному з видів цих дефектів. Тут
використовується також співвідношення, пов’язані з аналізом
дискретності складної величини – кількість виправних недоліків.
Показник надійності прийнято задавати в НТД у одному із 2-х
варіантів:
а) гіршу межу показника (формулювання "не більше", "не
менше");
б) номінальне значення показника.
Для показників надійності, що зростають з ростом надійності,
гіршого є їх нижня межа (середній ресурс наробітку до відмови,
ймовірності безвідмовної роботи).
Для показників, що зменшуються зі збільшенням надійності,
найгіршим є їх верхня межа (параметр потоку відмов,
інтенсивність відмови, середній час відновлення). Ці показники
формулюються як "не більше". Це треба брати до уваги при
прийнятті рішень про властивості виробів, вимогою НТД на
результат випробувань або експлуатації, спостережень.
За результатами випробувань визначаються довірчі межі
показників надійності R н та R в для заданої раніше довірчої
ймовірності. Якщо гіршою межею показника є його нижня межа,
то виріб рекомендується приймати за умови R н R нтд.. І якщо
гіршою межею є верхня, то R в R нтд.
При невиконанні умов а) або б) виріб або відкидається як
такий, що не відповідає вимогам із надійності, або можливе
рішення про проведення додаткових випробувань.
Другий випадок. Якщо в НТД задано номінальне значення
показника, то рішення про відповідність виробу НТД може бути
прийнято за умови R R нтд – для показників першого типу: Р(t),

152