Page 98 - 6788

Однією із фундаментальних моделей геоелектричного
розрізу є горизонтально-шарова, яка складається окремих
однорідних за електричними властивостями горизонтів
обмеженої потужності, які завершуються останнім
горизонтом нескінченої потужності. Потужні пласти відносно
високого чи низького опору, що простежуються на значній
площі району робіт, називаються опорними.
Горизонтально-шарові геоелектричні розрізи прийнято
типізувати. Тип розрізк залежить від кількості горизонтів та
співвідношення їх питомих опорів. Існують одношарові,
двошарові, тришарові і багатошарові (більше трьох) розрізи.
Вони характеризуються наступними узагальненими
параметрами.
1 Сумарна (загальна) потужність H= h i;
2 Сумарна повздовжня провідність S= (h i/ρ i);
3 Сумарний поперечний опір T= (h iρ i);
4 Середній повздовжній опір ρ ℓ=H/S;
5Середній поперечний опір ρ п=T/H;
1/2
6 Коефіцієнт мікроанізотропії ߣ=(ρ п/ρ ℓ) .

Основним результатом робіт методом ВЕЗ є, як
правило, геоелектричні розрізи, що побудовані на основі
кількісної інтерпретації кривих зондувань. Для побудови
таких розрізів у кожній точці ВЕЗ, розташованій на профілі,
уздовж глибинної вісі відкладають глибини до поверхонь
пластів, виділених у процесі інтерпретації, із значенням
питомих опорів цих пластів. Потім плавно з’єднюють
глибинні відмітки ідентифікованих пластів і отримують
вертикальний геоелектричний розріз. Приклад такого розрізу
показано на рис. 4.12.

96