Page 25 - 6786

Системне управління конкурентоспроможністю - це комплекс дій,
що передбачає формування чітко організованої архітектури системи

управління як об’єкта економічної, технічної, інформаційної та
інтелектуальної взаємодії, що ефективно реалізує функції управління

(планування, організації, мотивації, контролю та регулювання) через
послідовність методів, політик, процедур, правил формування,

обґрунтування, вибору і реалізації системно взаємопов’язаних та

функціонально взаємозалежних рішень і дій, узгоджених за цілями,

завданнями, термінами, ресурсами, очікуваними результатами з

урахуванням ризиків, спричинених змінами зовнішнього та внутрішнього

середовища.

Процес управління конкурентоспроможністю це – реалізування

послідовних етапів:

1. Реалізування функцій управління конкурентоспроможністю –

конкретних функцій (способів управлінського впливу) пов’язаних з

управлінням конкурентоспроможністю через реалізацію загальних функцій

до яких відносять функції: планування, організування, мотивування,

контролювання, регулювання.

2. Формування методів управління конкурентоспроможністю

(способів впливу керувальної системи на керовану). Розрізняють такі

методи:

– економічні – включають економічні засоби, що забезпечують

досягнення мети (економічні плани, економічні стимули (тарифні ставки,

премії, посадові оклади…), бюджет);

– технологічні – чинять вплив через документи, де визначається

технологія дій з управління конкурентоспроможністю (технологічні,

конструкторські документи);

– соціально-психологічні методи – чинять вплив на індивідуальну та

групову свідомість, соціально-психологічні умови праці для активізації

працівників на досягнення поставленої мети. Це – соціальні плани,

25