Page 63 - 6785

61

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №14

Титриметричний аналіз

Теоретичні відомості
Суть методу титриметричного аналізу полягає у вимірюванні
об’єму розчину реактиву відомої концентрації, який витрачено на

взаємодію з розчином досліджуваної речовини. Кількість останньої
розраховують за рівнянням хімічної реакції. Розчин реактиву з відомою

концентрацією називають робочим або титрованим. Процес додавання
робочого розчину до розчину речовини, що визначають, називають
титруванням. Робочий розчин поступово додають до розчину, що його
аналізують, доти, поки кількість реагенту не стане еквівалентною

кількості досліджуваної речовини. Цей момент при титруванні називають
точкою еквівалентності. Її звичайно встановлюють за допомогою
речовин, які змінюють свій колір при введенні робочого розчину в

еквівалентній кількості. Речовини такого типу називають індикаторами.
Залежно від способу застосування вони бувають внутрішніми і
зовнішніми. Внутрішні індикатори вводять безпосередньо в розчин, який

титрують. У більшості випадків користуються внутрішніми індикаторами.
Зовнішні - це смужки паперу, змочені розчином індикатора. У процесі
титрування поблизу точки еквівалентності краплю розчину, який

титрують, наносять на індикаторний папір і спостерігають за зміною його
кольору. Застосування зовнішніх індикаторів менш точне і зручне.
Точність об’ємного аналізу визначається точністю виміру об’єму,
який здійснюють за допомогою бюретки. Візуально можна визначити його

до 0,05 мл, а за допомогою спеціальних пристроїв можна виміряти з
точністю до 0,01 мл. Загальний об’єм розчину, що аналізують, становить,

як правило, 20 або 25 мл. Підставивши ці цифри у формулу для розрахунку
відносної похибки титрування (ПТ), одержимо:

Якщо об’єм розчину, який аналізують, прийняти за 10 мл, то ПТ буде

дорівнювати 0,1%.
Титрування зразків повторюють кілька (три і більше) разів; розбіжність

між отриманими даними (об’єм V, що пішов на титрування) не повинна
перебільшувати 0,2 мл. Для розрахунків беруть середнє арифметичне з
отриманих даних.