Page 308 - 6783

Сьогодні наша держава, як і світове співтовариство загалом, стоїть

перед новими викликами і загрозами, на які потрібно шукати адекватні
відповіді. Тому зовнішня політика України, залишаючись незмінною у її
принципових аспектах, водночас має бути динамічною, змінюватися

залежно від змін міжнародної обстановки.

13.2. Розпочати розгляд питання про національні інтереси як
визначальну основу цілей і напрямів зовнішньополітичної діяльності

держави необхідно, на наш погляд, із зазначення того факту, що в
науковий обіг саме поняття «національний інтерес» увійшло порівняно
недавно. Тільки в 1935 р. воно було включене до Оксфордської

енциклопедії соціальних наук і набуло «прав громадянства». При цьому
важливо підкреслити, що західна політологія не відокремлює державні
інтереси від інтересів націй і трактує термін «національні інтереси» у

розумінні національно-державних. Навіть в англійській мові поняття
«nation» часто-густо використовується як синонім поняття «state». Це
справедливо з того боку, що виражати національні інтереси, тобто

інтегровані інтереси всіх членів суспільства, покликана саме держава як
головний елемент політичної системи суспільства. Забезпечення
національних інтересів і є основним завданням зовнішньої політики
будь-якої держави. Виражені в діяльності держави , національні

інтереси виступають як державні.
Можливі певні розходження між національними інтересами й
державними як інтересами правлячих у даний момент політичних сил.

За будь-яких умов пріоритетними в зовнішній політиці держави мають
бути національні інтереси.
На початку 50-х років ХХ ст. у західних академічних колах
точилися дебати щодо питання національних інтересів між

представниками «реалістичного» напряму (Дж. Моргентау) та
«ідеалістичної» школи (асоціюється з ім’ям колишнього президента

США Вудро Вільсона). Якщо представники останньої вважали, що у
визначенні національних інтересів велику роль мають відігравати етика
та мораль, то прибічники реалістичного напряму стверджували, що
зовнішня політика, яка спрямовується універсальними моральними

принципами і відкидає національний інтерес на задній план, є в умовах
сучасної політики і військової справи політикою національного
самогубства. Школа політичного реалізму розглядає національний

інтерес як наріжний камінь зовнішньої політики будь-якої держави і
вважає, що сам вислів «національний інтерес» набуває сенсу тільки у

308