Page 308 - 6783
P. 308

Сьогодні наша держава, як і світове співтовариство загалом, стоїть

           перед новими викликами і загрозами, на які потрібно шукати адекватні
           відповіді. Тому зовнішня політика України, залишаючись незмінною у її
           принципових  аспектах,  водночас  має  бути  динамічною,  змінюватися

           залежно від змін міжнародної обстановки.

                  13.2.    Розпочати  розгляд  питання  про  національні  інтереси  як
           визначальну  основу  цілей  і  напрямів  зовнішньополітичної  діяльності

           держави  необхідно,  на  наш  погляд,  із  зазначення  того  факту,  що  в
           науковий обіг саме поняття «національний інтерес» увійшло порівняно
           недавно.  Тільки  в  1935  р.  воно  було  включене  до  Оксфордської

           енциклопедії соціальних наук і набуло «прав громадянства». При цьому
           важливо підкреслити, що західна політологія не відокремлює державні
           інтереси від  інтересів націй і трактує термін «національні інтереси» у

           розумінні  національно-державних.  Навіть  в  англійській  мові  поняття
           «nation»  часто-густо  використовується  як  синонім  поняття  «state».  Це
           справедливо  з  того  боку,  що  виражати  національні  інтереси,  тобто

           інтегровані інтереси всіх членів суспільства, покликана саме держава як
           головний  елемент  політичної  системи  суспільства.  Забезпечення
           національних  інтересів  і  є  основним  завданням  зовнішньої  політики
           будь-якої  держави.  Виражені  в  діяльності  держави  ,  національні

           інтереси виступають як державні.
                  Можливі  певні  розходження  між  національними  інтересами  й
           державними як інтересами правлячих у даний момент політичних сил.

           За будь-яких умов пріоритетними в зовнішній політиці держави мають
           бути національні інтереси.
                  На  початку  50-х  років  ХХ  ст.  у  західних  академічних  колах
           точилися  дебати  щодо  питання  національних  інтересів  між

           представниками  «реалістичного»  напряму  (Дж.  Моргентау)  та
           «ідеалістичної»  школи  (асоціюється  з  ім’ям  колишнього  президента

           США  Вудро  Вільсона).  Якщо  представники  останньої  вважали,  що  у
           визначенні національних інтересів велику роль мають відігравати етика
           та  мораль,  то  прибічники  реалістичного  напряму  стверджували,  що
           зовнішня  політика,  яка  спрямовується  універсальними  моральними

           принципами і відкидає національний інтерес на задній план, є в умовах
           сучасної  політики  і  військової  справи  політикою  національного
           самогубства.  Школа  політичного  реалізму  розглядає  національний

           інтерес  як  наріжний  камінь  зовнішньої  політики  будь-якої  держави  і
           вважає,  що  сам  вислів  «національний  інтерес»  набуває  сенсу  тільки  у

                                                          308
   303   304   305   306   307   308   309   310   311   312   313