Page 303 - 6783

метою створення сприятливих умов для здійснення політики

внутрішньої.
В основі будь-якої людської діяльності лежать ті чи інші інтереси й
потреби. Не є винятком і зовнішня політика: в її основі лежать

національні інтереси як інтегральне вираження інтересів усіх членів
суспільства, що реалізуються через політичну систему (це питання ми
будемо розглядати як окреме).
На основі зовнішньополітичних інтересів визначаються цілі

зовнішньої політики, зумовлені різноманітними чинниками:
суспільно-політичним ладом, формою державного правління, типом
політичного режиму, історичними особливостями тощо. Серед

різноманітних цілей зовнішньої політики можна виокремити
найосновніші: забезпечення національної безпеки держави
(розглядатиметься як окреме питання); збільшення сили держави;

зростання престижу та зміцнення міжнародних позицій держави.
Однією з найважливіших цілей зовнішньої політики держави є
збільшення її сили. Разом із тим державна сила – це та сукупність

об’єктивних і суб'єктивних факторів, від яких залежить успішна
реалізація основних завдань зовнішньої політики. Такими факторами,
вимірами державної сили виступають:
– населення (йдеться не тільки про чисельність, але й про освітній

рівень, працелюбність, фахову підготовку, майстерність);
– географічне розташування (особливість масштабності країни, її
географічне положення значною мірою зумовлюють її політичний

потенціал);
– природні ресурси (країна з великими ресурсами перебуває у
потенційно вигідному становищі, але при умові, що вона має
можливість їх експлуатувати);

– індустріальний розвиток держави (сприяє досягненню вищого
рівня життя, що забезпечує підтримку уряду населенням, створює

ситуацію політичної стабільності);
– військова могутність (особливо проявляється як показник сили
держави у воєнні періоди, але у мирний час відходить на задній план);
– політична воля (не піддається кількісному вимірюванню, але без

бажання використати все перелічене вище не може й бути мови про
міжнародну силу держави);
– політичне керівництво (одноосібне, що посилюється в період кризи

або війни, і колегіальне, що переважає в періоди миру і процвітання);
– дипломатія;

303