Page 300 - 6783

У середині ХХ ст. під впливом наслідків Другої світової війни та

загрози термоядерного конфлікту світова громадськість і панівні кола
низки держав, що справляли визначальний вплив на глобальну політику,
поступово дійшли висновку про неприпустимість, згубність військового

способу розв’язання міжнародних конфліктів за сучасних умов.
Неухильно формується розуміння того, що у сучасному світі не існує
таких обставин, які виправдовували б застосування сили, що тягне за
собою загибель людей.

З кінця 40-х – до кінця 80-х років ХХ ст. у сприйнятті і здійсненні
міжнародної політики панували категорії та образи «холодної війни».
Згідно з цією доктриною світ вважали розділеним на дві групи країн.

Одну з них переважно складали індустріальні ліберально-демократичні
країни, очолювані США, іншу – комуністичні країни на чолі з СРСР.
Визнавали також існування «третього світу» – сукупності країн, які

нещодавно здобули незалежність, були, як правило, економічно бідними
та політично нестабільними. Ця схема, хоча й не охоплювала всієї
сукупності міжнародних відносин, справляла домінуючий вплив на

формування політичного мислення людей.
Соціально-політичні й економічні зміни на рубежі 80–90-х років у
СРСР та країнах Східної Європи привели до народження філософії
«нового політичного мислення», з якої випливала необхідність

створення нової парадигми нового світу – світу після «холодної війни».
Формулою нового політичного мислення стала така: «Від балансу сил
до балансу інтересів». Було визнано, що сучасний світ є не

двополюсним, а багатовимірним явищем, це не поділ (як раніше, на два
табори), а цивілізаційний підхід, який означає застосування
множинності критеріїв (не тільки політичних, але й економічних,
культурних, релігійних, філософських тощо) до пояснення міжнародної

політики. Відтак можна виділити такі основні контури міжнародної
політики в сучасних умовах:

– визнання того факту, що війна перестає бути засобом вирішення
політичних, інших проблем. Вона має бути вилучена з життя людства.
На перший план мають бути поставлені ефективні політичні засоби
подолання протиріч, що виникають. Потрібні міжнародні організації,

здатні успішно вирішувати ці завдання;
– зростає роль міжнародного права як сукупності норм поведінки на
міжнародній арені, необхідність виключити застосування сили або

загрози силою у міжнародних відносинах. Хоча після того як на початку
ХХІ ст. світ зіткнувся з таким багатоликим явищем як тероризм, що

300