Page 300 - 6783
P. 300

У середині ХХ ст. під впливом наслідків Другої світової війни та

           загрози  термоядерного  конфлікту  світова  громадськість  і  панівні  кола
           низки держав, що справляли визначальний вплив на глобальну політику,
           поступово дійшли висновку про неприпустимість, згубність військового

           способу  розв’язання  міжнародних  конфліктів  за  сучасних  умов.
           Неухильно  формується  розуміння  того,  що  у  сучасному  світі  не  існує
           таких  обставин,  які  виправдовували  б  застосування  сили,  що  тягне  за
           собою загибель людей.

                  З кінця 40-х – до кінця 80-х років ХХ ст. у сприйнятті і здійсненні
           міжнародної  політики  панували  категорії  та  образи  «холодної  війни».
           Згідно  з  цією  доктриною  світ  вважали  розділеним  на  дві  групи  країн.

           Одну з них переважно складали індустріальні ліберально-демократичні
           країни,  очолювані  США,  іншу  –  комуністичні  країни  на  чолі  з  СРСР.
           Визнавали  також  існування  «третього  світу»  –  сукупності  країн,  які

           нещодавно здобули незалежність, були, як правило, економічно бідними
           та  політично  нестабільними.  Ця  схема,  хоча  й  не  охоплювала  всієї
           сукупності  міжнародних  відносин,  справляла  домінуючий  вплив  на

           формування політичного мислення людей.
                  Соціально-політичні й економічні зміни на рубежі 80–90-х років у
           СРСР  та  країнах  Східної  Європи  привели  до  народження  філософії
           «нового  політичного  мислення»,  з  якої  випливала  необхідність

           створення нової парадигми нового світу – світу після «холодної війни».
           Формулою  нового  політичного  мислення  стала  така:  «Від  балансу  сил
           до  балансу  інтересів».  Було  визнано,  що  сучасний  світ  є  не

           двополюсним, а багатовимірним явищем, це не поділ (як раніше, на два
           табори),  а  цивілізаційний  підхід,  який  означає  застосування
           множинності  критеріїв  (не  тільки  політичних,  але  й  економічних,
           культурних, релігійних, філософських тощо) до пояснення міжнародної

           політики.  Відтак  можна  виділити  такі  основні  контури  міжнародної
           політики в сучасних умовах:

                 –  визнання  того  факту,  що  війна  перестає  бути  засобом  вирішення
           політичних, інших проблем. Вона має бути вилучена з життя людства.
           На  перший  план  мають  бути  поставлені  ефективні  політичні  засоби
           подолання  протиріч,  що  виникають.  Потрібні  міжнародні  організації,

           здатні успішно вирішувати ці завдання;
                 – зростає роль міжнародного права як сукупності норм поведінки на
           міжнародній  арені,  необхідність  виключити  застосування  сили  або

           загрози силою у міжнародних відносинах. Хоча після того  як на початку
           ХХІ  ст.  світ  зіткнувся  з  таким  багатоликим  явищем  як  тероризм,  що

                                                          300
   295   296   297   298   299   300   301   302   303   304   305