Page 143 - 6783
P. 143

формуються,  чим  різняться  або  чим  подібні,  політологія  типологізує

           (класифікує) політичні системи.
                Ця  практика  була  започаткована  ще  за  Платона,  який  вирізняв
           монархію,  аристократію  та  демократію.  Розширив  класифікацію  форм

           правління Арістотель, запропонувавши шестичленну систему: монархія
           –  тиранія,  аристократія  –  олігархія,  політія  –  демократія.  Значно
           пізніше,  коли  політична  система  почала  набувати  структурних  рис,
           марксизм,  спираючись  на  класові  пріоритети,  вивів  типологію  з

           соціально-економічних                структур          суспільства:          рабовласницька,
           феодальна,  буржуазна  й  соціалістична  системи.  У  сучасній  західній
           політичній науці розрізняють такі типи політичних систем: військові та

           громадянські;  консервативні  й  ті,  що  трансформуються;  закриті  й
           відкриті  (в  основу  покладено  ступінь  і  глибину  зв'язків  із  зовнішнім
           світом);  завершені  й  незавершені  (основний  критерій  –  наявність  усіх

           складових);  мікроскопічні,  макроскопічні  та  глобальні;  традиційні  й
           модернізовані; демократичні, авторитарні й тоталітарні.
                Поширеною  є  типологія  французького  політолога  Ж.  Блонделя,

           який  вирізняє  п'ять  типів  політичних  систем:  ліберальні  демократії,
           радикально-авторитарні                 (комуністичні)             системи,           традиційні
           (збереження  наявних  соціальних  відносин),  популістські  (властиві
           країнам  третього  світу),  авторитарно-консервативні.  Американський

           вчений  Г.  Алмонд  визначив  чотири  типи  систем:  англо-американську
           (характерні риси – прагматизм, раціоналізм, основні цінності – свобода
           особистості,  індивідуалізм,  добробут,  безпека);  континентально-

           європейську  (взаємодія  політичних  субкультур  із  модернізованими
           інститутами);  доіндустріальну,  або  частково-індустріальну  (передбачає
           поєднання  різних  політичних  культур  і  відсутність  чіткого  поділу
           владних  повноважень);  тоталітарну  (концентрація    влади  в    руках

           бюрократичного                апарату,          монополія             правлячої            партії,
           заідеологізованість).    Дж.  Коулмен  поділяв  політичні  системи  на

           конкурентні,  напівконкурентні  та  авторитарні.  В  основу  типології
           російського  вченого    К.  Гаджієва  покладено  такі  ознаки:  природа
           політичної  системи,  характер  політичного  режиму  (демократія,
           авторитаризм,          тоталітаризм);          форми        державно-адміністративного

           устрою  (унітарна  держава,  федерація,  конфедерація);  співвідношення
           різних гілок влади (монархія, республіка та їхні  різновиди).
                Одним із основних у сучасній політології є поділ політичних систем

           залежно  від  типу  політичного  режиму  на  демократичні,  авторитарні  й
           тоталітарні.  Демократичні  політичні  системи  є  плюралістичними.


                                                          143
   138   139   140   141   142   143   144   145   146   147   148