Page 139 - 6783
P. 139

підсистем  та  їхніх  елементів.  Усі функції  системи  тісно  пов’язані  між

           собою і певною мірою накладаються одна на одну.
                Стосовно  суспільства  загалом  політична  система  виступає  як
           управлінська  система.  Загальне  її  призначення  полягає  в  керівництві

           суспільством  та  управлінні  суспільними  справами.  Управлінську
           діяльність  здійснюють  як  спеціалізовані  державні  органи,  установи  й
           посадові особи, так і недержавні політичні інститути. Конкретизуючи це
           загальне  призначення  політичної  системи,  науковці  виокремлюють  її

           різноманітні  функції,  висловлюючи  при  цьому  різні  точки  зору  щодо
           кількості  та  змісту  цих  функцій,  що,  зрештою,  зумовлюється
           масштабністю і багатоманітністю виявів дій політичної системи.

                Будь-яка  політична  система  багатофункціональна.  До  її  основних
           функцій належать такі:
                –  політичне  керівництво  суспільством,  в  тому  числі  визначення

           стратегічних завдань і перспектив суспільного розвитку;
                – консолідація суспільно-політичного ладу на базі цінностей, ідеалів,
           символів;

                –  регулятивна  функція  –  вироблення  певних  правил  поведінки,
           притримуватися яких зобов’язані суб’єкти політики;
           – мобілізація ресурсів: ця функція покликана забезпечити максимальне
           використання ресурсів суспільства для здійснення поставлених завдань;

                – функція розподілення матеріальних і духовних цінностей тощо.
                Є й інші підходи. Г. Алмонд поділив функції політичної системи на
           два види.

                1. Вхідні функції :
                –  політична  соціалізація,  яка  спрямована  на  формування  певного
           типу  учасника  політичного  життя,  і  рекрутування  -  підбір  людей  для
           заповнення статусів у політичних інститутах;

                –   артикуляція інтересів;
                –   агрегування інтересів;

                –  політична  комунікація  –  діяльність  за  згодою,  досягнення
           компромісів.
                2. Вихідні функції :
                –   нормотворчість;

                –   використання правил і норм;
                –   контроль з боку держави за дотриманням правил і норм.
                У здійсненні цих функцій, на думку вченого, проявляється механізм

           саморегулювання  системи, що дозволяє їй зберегти стійкість і єдність.




                                                          139
   134   135   136   137   138   139   140   141   142   143   144