Page 140 - 6783

Існують і інші підходи щодо класифікації функцій політичної

системи, з яких виділяють:
– авторитарне розподілення цінностей (передбачає контроль над
процесом розподілення суспільних цінностей між різними суспільними

групами);
– впорядкування політичних процесів (ця функція визначена самою
природою політики);
– поновлення (розвиток) – пристосування до змін у суспільному

житті;
– стабілізація, збереження соціальної цілісності.
Важливою для суспільства є функція політичного

цілепокладання. Функція цілепокладання має першорядне значення
для існування й розвитку будь-якої суспільної системи. Ціль виступає
як передбачуваний майбутній стан, до якого свідомо прагнуть люди та

їхні організації. Політичне цілепокладання означає передусім
визначення власне політичних цілей, які стосуються зміцнення влади,
політичних інститутів, розвитку демократії, соціальних відносин тощо.

Воно включає і встановлення загальних цілей розвитку інших сфер
суспільного життя – економічної, соціальної, духовної тощо.
Закріплення цілей у політичних документах партій, конституціях і
законах означає надання їм загального характеру. Політичне

цілепокладання передбачає і ранжування цілей залежно від їхньої
природи та реальних можливостей здійснення на стратегічні й тактичні,
а також визначення пріоритетів у досягненні різних цілей.

Для забезпечення цілісності та єдності суспільства, стабільності
політичної системи необхідно, щоб вона, враховуючи інтереси всіх
учасників суспільного життя та суперечності, які між ними виникають,
домагалася найоптимальнішого узгодження інтересів, координувала

зусилля наявних у суспільстві соціальних спільностей та їхніх
організацій. Політична система, отже, покликана інтегрувати

різноманітні суспільні інтереси і таким чином забезпечити цілісність і
єдність суспільства, його мобілізацію на досягнення суспільно
значущих цілей. У цьому знаходить свій вияв її функція владно-
політичної інтеграції суспільства.

Регулятивна функція політичної системи пов’язана з потребами
впорядкування й регламентації політичної поведінки та політичних
відносин і полягає в утвердженні таких способів поведінки і діяльності

індивідів, груп, організацій, форм їхніх взаємовідносин, які
забезпечували б дотримання спільних інтересів і стійкість суспільних

140