Page 53 - 6753

кількості спалюваного вугілля може зменшити екологічне

навантаження на навколишнє середовище об’єктів теплової
енергетики.
При оцінці ефективності процесів спалювання органічного палива

користуються, в більшості випадків, матеріальним та тепловим

балансом процесу горіння, під час якого окислювачем виступає
кисень повітря. Схематично реакцію згорання одного моля речовини в

повітрі можна представити наступним рівнянням:
ГР +  (О 2 + 3.76·N 2) =   · n i · ПГ i +  ·3.76·N 2 , (1.6)

у якому горюча речовина, кисень та азот атмосферного повітря

позначені відповідно ГР, О 2 , N 2 , а під позначенням n i розуміють
кількість молекул i- го продукту горіння ПГ i , що утворюється з одної

молекули горючого, а коефіцієнт  називають стехіометричним
коефіцієнтом реакції горіння.

Дійсна кількість повітря, що надходить у зону горіння,

відрізняється від теоретичної кількості повітря. При чому, ця реальна
кількість повітря віднесена до одиниці горючої речовини, називається
питомим об’ємом повітря, а різниця між реальною і теоретично

необхідною кількістю називають надлишком повітря, в той же час ця

різниця характеризує якість процесу горіння. На практиці
користуються коефіцієнтом надлишку повітря, який показує у скільки

разів кількість повітря, що дійсно надходить у зону горіння,
відрізняється від теоретично необхідної кількості для повного

згоряння одиниці горючої речовини.
Стехіометричне горіння палива має місце при коефіцієнті

надлишку повітря  = 1, при  >1 у продуктах згорання є
надлишковий кисень та оксиди окремих горючих елементів, при  <1

в продуктах згорання фіксують нестачу кисню і в них знаходяться
оксиди вищих порядків, а також продукти неповного згорання, в

цьому випадку не вся хімічна енергія палива переходить в теплову
енергію.

Узагальнене рівняння згорання природного газу (суміші
вуглеводнів) з утворенням теоретичного складу продуктів згорання

53