Page 47 - 6751
P. 47

Підземна       прокладка        (рисунок      5.3)     магістральних        газопроводів
               характеризується  такими  основними  нормами:  глибина  закладення  h з
               газопроводів до верхньої твірної труби має бути не менше, ніж 0,8 м при діаметрі
               до 1000 мм і не менше, ніж 1 м при діаметрі 1000 мм і більше, в болотах або
               торф'яних ґрунтах , що підлягають осушенню, h з = 1,1 м, в піщаних барханах h з =
               1 м (рахуючи від нижніх відміток міжбарханних знижень), в скельних ґрунтах і
               болотистій місцевості              h з = 0,6 м; для трубопроводів діаметром до 700 мм
               ширина траншеї по дну В приймається рівною DN + 300 мм, для трубопроводів
               діаметром 700 мм і більше B = l, 5 DN, для трубопроводів діаметром 1200 і 1400
               мм при схилах траншей більше 1: 0,5 B = DN + 500 мм. Підземні газопроводи в
               скельних і щебенистих грунтах укладають на підсипку з м'якого ґрунту шаром не
               менше, ніж 10 см і присипають зверху також м'яким ґрунтом шаром 20 см для
               захисту ізоляційного покриття від пошкодження. Крім того, можна використову-
               вати спеціальні пристрої типу футеровочних матів та ін.
                      Переходи магістральних газопроводів через водні (великі і малі) перепони,
               болота,  яри,  балки,  залізничні  й  автомобільні  дороги  прокладають  переважно
               підземно.  Але  у  всіх  випадках  вибір  типу  переходу  повинен  проводитися  на
               підставі порівняння техніко–економічних показників різних варіантів.
                      Підводні переходи газопроводів через великі водні перешкоди проектують
               на  основі  даних  гідрологічних,  інженерно–геологічних,  топографічних  і  госпо-
               дарсько–регіональних досліджень. Ці переходи, як правило, заглиблюють в дно
               водойм або річок нижче нанесених донних відкладень для запобігання оголення
               трубопроводів,  що  призводить  до  виникнення  вібрацій,  пошкодження
               трубопроводів якорями судів і руйнування. Верхня твірна забаластованого (при-
               вантаженого) підводного трубопроводу має знаходитися на 0,5 м нижче прогно-
               зованого граничного профілю розмиву  русла річки  (25–річний прогноз). Межі
               підводного переходу визначаються місцями установки запірної арматури (кранів)
               на берегах водойм або річок.





















                                  а – прямокутна форма траншеї; б – трапецевидна форма
                                    траншеї; в – змішана форма траншеї; г – укладання з
                         баластуванням сідловидним привантажувачем; д – укладання з викори-
                           станням гвинтових анкерів для закріплення проти спливання.
                                       Рисунок 5.3 – Підземна прокладка газопроводу

                                                               46
   42   43   44   45   46   47   48   49   50   51   52