Page 45 - 6751

В = l ∙ k р. (5.3)

Цими формулами користуються за відсутності необхідних картографічних
даних або за їхньої недостатності.
При виборі оптимальної траси трубопроводу перш за все необхідно врахо-
вувати природні і регіональні умови. В основі цього обліку лежить класифікація
ділянок місцевості і класифікація категорій місцевості, що відображають не
тільки природно–кліматичні умови, а й кількість великих, середніх і малих річок
і струмків, ярів, автомобільних і залізних доріг, густоту населених пунктів,
наявність транспортної мережі поблизу смуги будівництва трубопроводу та
інженерних споруд (ліній кабельного зв'язку, діючих магістральних
трубопроводів та ін.), розташування і характеристики сільськогосподарських
угідь, заліснення території та ін.
За наявності достовірних топографічних даних для вибору траси газопро-
воду використовують метод сіток. На відповідну топографічну карту місцевості з
урахуванням коефіцієнта розвитку лінії трубопроводу k р наносять сітку (рисунок
5.2): квадратну (а), квадратну з діагоналями (б), прямокутну (в), прямокутну з
діагоналями (г), трикутну з рівносторонніх трикутників (д), довільної форми (е).

а б в

г д е

Рисунок 5.2 – Форми сіток

Прямокутну сітку з діагоналями вважають найбільш раціональною при
направленні діагоналей від початкової до кінцевої точки і паралельно цій лінії.
Дуги сітки нумерують у певному порядку (наприклад, як в електронних табли-
цях), створюючи цифрову модель місцевості. Кожній дузі призначають ваговий
коефіцієнт, який відповідає складності прокладання трубопроводу на цій ділянці.
У цьому ж порядку для кожної дуги визначають значення критерію
оптимальності і наносять його на сітку на топографічній карті. За необхідності
допускається деяке викривлення первинних дуг (обхід болота, озера, населеного
пункту) і розділення дуг на окремі ділянки, які відповідають різним категоріям
місцевості.
Притаманна зведеним витратам властивість адитивності дозволяє викори-
стовувати при виборі оптимальної траси трубопроводу відомий алгоритм Лі. На

44