Page 37 - 6745

Для зменшення товщини досліджуваної ділянки тіла її стискують за
допомогою компресійного тубуса або пояса. Екранування ділянок тіла, які не
підлягають дослідженню, а також касет (з їхнього нижнього боку) дає змогу

знизити вплив на плівку вторинного розсіяного випромінювання та підвищити
контрастність і чіткість зображення. Але під час досліджування масивних

частин тіла вживання цих заходів недостатньо. Якщо товщина досліджуваного

об’єкта (ділянки опорно-рухової системи, черевної порожнини) перевищує 10
см, то під час виконання рентгенографії використовують відсіювальну решітку
(гратки), оснащену спеціальним растром, що складається з тонких платівок-
ламелів, які поглинають рентгенівське випромінювання. Відношення висоти

ламелів до відстані між ними іменують постійною растра або шахтним
випромінюванням – r. Що більша постійна растра в числовому виразі, то

більший ефект поглинання вторинного розсіяного випромінювання. При
середніх напругах на трубці, як правило, використовують растри з шахтним
відношенням 6:1, 8:1. У разі незначного ослаблення первинного
випромінювання поглинається 70-80% вторинного розсіяного випромінювання.

Під час рентгенографії променями підвищеної жорсткості і напругою понад 100
кВ застосовують відсіюючий растр, який має шахтне відношення не менш ніж
10:1. Необхідно пам’ятати, що відсіююча решітка поглинає розсіяне

випромінювання не повністю. Тому навіть у разі її використання треба
намагатися застосувати всі засоби, які б зменшували утворення і вплив на
приймач вторинного та розсіяного випромінювання.

У реальних умовах роботи підвищення напруги у 2 рази (з 50 до 100кВ) і
відповідне скорочення експозиції (у 10 разів) не забезпечують суттєвого
зменшення променевого навантаження на хворого без одночасного зменшення

площі опромінення. У рази збільшення шкірно-фокусної відстані і підвищення
напруги або збільшення експозиції (з метою компенсації вихідної дози) захисні
переваги цього технічного чинника зводяться нанівець, якщо збільшиться
площа і об’єм тканини, що опромінюються.

У реальних у мовах під час рентгенологічного дослідження одних і тих
же ділянок тіла дози опромінення можуть відрізнятись у десятки разів. Це

пояснюється тим, що недоцільно використовуються нестандартизовані фізико-
технічні умови дослідження. Тому важливе значення має стандартизація цих
умов. Так, під час проведення рентгеноскопії величина шкірно-фокусної
відстані має становити 40-50 см. а під час виконання звичайної рентгенографії

— 100 см. Величина анодного струму в разі застосування звичайної
рентгеноскопії становить 3 мА. а в разі проведення рентгеноскопії з ПРЗ- 1 мА.
Для аналізу рентгенограм та інших діагностичних зображень (ехограми,

термограми) використовують спеціальні програми для комп'ютерного аналізу
зображення. Працюючи в різних режимах, вони дають змогу вивчити вихідні
зображення в негативі або позитиві, проводити його масштабування