Page 36 - 6745

цьому разі фотографічна вуаль завжди має тенденцію до підсилення, особливо
в тому випадку, коли плівка зберігається не належним чином.
На низькоконтрастних рентгенограмах візуально оптична густина має

незначні тіньові нюанси. На контрастних рентгенограмах оптична густина
характеризується різким переходом від світло-сірого до глибоко-чорного

відтінків. Наприклад, контрастна рентгенограма кінцівки має характерний

вигляд: на насиченому чорному тлі різко виділяється світле (прозоре)
зображення кістки. Проте на такій рентгенограмі м'які тканини невидимі, дрібні
деталі в зображенні кістки відсутні. Ця рентгенограма не мас великої
діагностичної цінності. Тому загальний вигляд рентгенограми, одержаній при

підвищеній напрузі на рентгенівській трубці, поступається загальному вигляду
тієї, про яку йшлося раніше. Вона менш контрастна, і тому зображення кістки

нерізко виділяється на тлі, що її оточує. Проте зображення має велику кількість
деталей різних величини та густини. Якщо низькоконтрастна рентгенограма
характеризується достатньою різкістю зображення, то вона може служити
надійним джерелом інформації навіть тоді, коли відзначаються незначні

патологічні зміни.
Вираженість суб’єктивного або оптичного контрасту залежить від
індивідуальної контрастної чутливості ока. Зі зменшенням нерізкості

зображення суб’єктивний контраст підвищується.
На зорове сприйняття контрасту впливає яскравість світла негатоскопа.
Наприклад, при яскравому світлі негатоскопа не інтенсивне, порівняно з

оточуючим тлом, невелике затемнення в зображенні досліджуваного об’єкта
погано розрізняється або взагалі невидиме. Воно стає добре помітним при
середній яскравості світла або трохи нижче середньої. Тобто в тому разі, коли

почорніння характеризується різною густиною, необхідно застосувати і різну
освітленість скла негатоскопа. Усяке додаткове освітлення за межами
рентгенограми істотно знижує світлову та контрастну чутливість очей, тому
негатоскоп має бути оснащений затінювальними шторками.

Розсіяне рентгенівське випромінювання безладно поширюється у всіх
напрямках і цим суттєво знижує якість зображення. Потрапляючи на будь-які

ділянки плівки, воно посилює її почорніння. Під впливом вторинного та
розсіяного випромінювання контрастність і різкість рентгенівського
зображення зменшуються. Застосування вузького пучка променів дозволяє
краще розпізнавати деталі досліджуваного об’єкта.

Засоби зменшення опромінювання. Для обмеження поля опромінювання
використовують колімуючі пристрої: діафрагмальні тубуси, глибинні
діафрагми. Вони не тільки формують основний пучок рентгенівського

випромінювання, але й затримують проходження розсіяних вторинних
променів, що утворюються поза фокусом рентгенівської трубки.