Page 30 - 6745

проекцій. які дають змогу уточнити форму, контури, розміри та положення
анатомічних утворень або патологічних тіней, що вивчаються. Третя взаємно
перпендикулярна проекція дає більш точну інформацію. Однак її можна

використати тільки в разі дослідження обмеженого числа об'єктів (черепа,
плечового, ліктевого, колінного суглобів). Під час рентгенологічного

дослідження частина анатомічних об'єктів виявляється розташованою на деякій

відстані віл центрального рентгенівського променя, тому їхнє зображення
формується периферичним відділом робочого пучка рентгенівських променів,
косо спрямованих до поверхні приймача. У цьому разі відбувається проекційне
викривлення їхньої форми, зумовлене закономірностями косої проекції. Щоб

уникнути викривлення форми та розмірів об'єкта, його довшу вісь потрібно
орієнтувати паралельно площині приймача, а центральний рентгенівський

промінь перпендикулярно до нього ( див. рис.1.7).
Структурність рентгенівського зображення залежить від дифракційного
виявлення окремих анатомічних елементів об'єкта.
У разі нашарування (суперпозиції) поряд розміщених утворів може

відбутися сумація (додавання) або субтракція (віднімання) їхніх тіней (рис.
1.10).
Сумація розміщених вздовж ходу рентгенівського променя утворів

значної щільності на ділянці їхньої суперпозиції дає тінь більш інтенсивну, ніж
та, яку дає кожне із них окремо.
Субтракція розміщених вздовж ходу променя утворів різної щільності,

один з яких є повітря-утримуючим, призводить до того, що на ділянці їхнього
проекційного збігу тінь щільного утвору послаблюється. Іноді послаблення тіні
буває таким значним, що патологічний утвір у цій проекції не виявляється.

Рисунок 1.10 - Субтракція (а) та суперпозиція (б) тіней