Page 82 - 6732

82

дозволяє усунути брак деталей на заключних операціях технологічного

процесу, виключити необхідність відпалу, який застосовують для зниження

твердості уламка інструменту.

2. Прошивання циліндричних отворів невеликої глибини

найчастіше використовується для виготовлення деталей з

важкооброблюваних матеріалів, наприклад твердих, магнітних, жароміцних

сплавів, а також загартованих деталей, термічний відпуск яких недоцільний.

За кресленням деталі визначають можливість отримання отвору без

подальшої калібруючої операції. Якщо це можливе, то проводять розрахунки

режимів обробки, виходячи з умови отримання необхідної шорсткості (див. §

p
2.3 Артамонов). За номограммам або залежністю Rz k H A (1.14)
i
знаходять енергію імпульсів A , при якій виходить задана висота
i

нерівностей. Потім призначають напругу неробочого ходу і розраховують

(див. § 1.3) середню напругу U сер  (0,5...0,75)U 0 .

Виходячи з рекомендацій § 2.1, вибирають склад робочої рідини. З

викладу § 1.3 знаходять силу струму I сер  (0,5...0,75)I к . Силу струму

короткого замикання можна встановлювати і контролювати за приладами

верстата. Її вибирають залежно від оброблюваного матеріалу і необхідної

шорсткості поверхні. Для сталі під час чорнового оброблення І к = 20... 120

А, під час чистового оброблення І к = 0,5...5 А, для твердих сплавів І к =

Q
0,05...0,2 А. А по залежності V  (1.7) - швидкість подачі електрод-
i
S
інструменту.

Обчислюють час обробки на верстаті. Якщо вдається досягнути заданої

точності за один прохід електрод-інструменту, то користуються залежністю

z
t 
0 (1.17). При необхідності калібруючого проходу новим електрод-

iсер
інструментом тривалість обробки на верстаті оцінюють по залежності