Page 75 - 6732

75

точність процесу, збільшується витрата енергії на її прокачування.

Отвори 1, 2, 3 для підведення рідини (рис. 1.29) доцільно розташувати так,

щоб довжина шляху, яку проходять частинки до виходу з проміжку, була

найменшою, а відмінність між цими довжинами було б не більше ніж удвічі.

Тоді бічний зазор S між електродом-інструментом 4 і заготовкою 5 буде мати
б
мінімальні відхилення від середнього розрахункового значення. Отвори 1, 2, 3

розташовують по осі симетрії деталі, що дозволяє забезпечити задані умови

протікання рідини. Якщо площа робочої поверхні

2
електрод-інструменту не перевищує 2000...3000 мм ,
то можна обмежитися одним отвором в центрі

робочої поверхні інструменту. Отвори виконують у

виступаючих частинах електрода-інструменту. Площа

перерізу отворів для підведення рідини розраховують
з урахуванням обраної швидкості її прокачування і зазору в такій

послідовності:

1) знаходять розхід рідини, необхідний для забезпечення заданої

швидкості потоку в міжелектродному проміжку:

Q v L S
P n б

де v P - швидкість потоку рідини (для розрахунків вибирають верхню межу);

L - довжина периметра поглиблення в деталі (для розрахунків вибирають
n
найбільший периметр);

S - бічний міжелектродний зазор. Якщо прошивають отвір, то замість бічного
б
беруть торцевий зазор;

2) розраховують загальну площу перерізу отворів у електрод-

інструменті для підведення рідини

Q
F  ,
отв
v .
P отв
.
де v P отв - середня швидкість протікання рідини через отвори. Для усунення

.
кавітації на виході рідини з отвору v P отв ≤ 8...10 м/с;