Page 43 - 6732

43

слектророзрядних методів, складаються з окремих типових елементів

нерівностей профілю. Їх розмір і форма визначаються розмірами одиничних

лунок і коефіцієнтом їх перекриття.

Із підвищенням частоти проходження імпульсів відстань l між центрами

лунок і висота нерівностей Rz знижуються. За частоти, вищої за деяке

граничне значення, уся поверхня заготовки у зоні оброблення матиме

рівномірно розташовані лунки. З деяким наближенням можна прийняти l  R .

Тоді [Артамонов]:

3 2 2
(1 )(h  r )
2 i i
h 
лi
2h
1i
Якщо допустити, що розміри усіх лунок на ділянці поверхні, де

проводяться вимірювання шорсткості, однакові, то можна вважати, що Rz h л .

Оскільки розмір лунки залежить від енергії імпульсу, то можна висоту

нерівностей виразити через енергію імпульсу:

p
Rz k A
H i

де k – коефіцієнт, що залежить від режиму оброблення, матеріалу
H
електродів, їх розмірів, вигляду і стану робочого середовища;
p = 0,3...0,04 – показник степеня, що характеризує форму лунки. У

розрахунках приймають p = 1/3.

За чистових режимів для твердих сплавів – k = 1...5, для сталей – k =
H
H
2... 12; за чорнових режимів – k = 10...50. Під час вимірювання висоти
H
нерівностей слід зважати на специфіку поверхні після електроерозійного

оброблення.

З теорії [3, 42] відомо, що поглиблення, які визначають шорсткість

поверхні, мають форму лунок з плавним сполученням. Це ускладнює

визначення висот нерівностей за допомогою світлових методів вимірювань,

наприклад, подвійним мікроскопом. Для отримання достовірних результатів,