Page 40 - 6732

40

більшого у зону меншого тиску, що зумовлює імовірність прихоплювання

контактних поверхонь. На поверхнях, оброблених електроерозійним способом,

такого явища не спостерігається. Це є результатом відсутності направленої

шорсткості та взаємної ізоляції окремих заглиблень, у яких зосереджується

мастило.

Рисунок –

Профілограми шліфованої поверхні

(1, 2) і поверхні, обробленої

електроерозійним способом (3,4)

Рисунок – Профілограми шліфованої поверхні (1, 2) і поверхні,

обробленої електроерозійним способом (3,4)

Учений М. Брюма [42] звернув увагу на те, що одиничні лунки на

оброблюваній поверхні можуть розташовуватися впорядконано, у вигляді

стрічок. Проте характер розташування лунок не впливає на параметри

шорсткості реальної поверхні. У результаті, як би не розташовувалися лунки,

вони перекриватимуть одна одну, зумовлюючи єдину схему утворення

шорсткості поверхні. Під час розгляду процесу формоутворення нової поверхні

введено багато спрощень. Зокрема, прийнято, що робоча рідина подається у

міжелектродний зазор так, що продукти ерозії, які видаляються нею в процесі

оброблення за межі газової порожнини, не мають істотного впливу на місце

проходження подальших розрядів. Після проходження першого електричного

розряду вісь другого розряду з високою імовірністю проходитиме через межу

газової порожнини по виступаючій границі лунки, яка виникла після першого

розряду.

Видалення металу із заготовки відбувається спочатку у межах першого

шару, товщина якого дорівнюватиме h  R , і лише після його зняття по усій
1
1 л