Page 139 - 6732

139

+ -
розпадається на катіон натрію Na і аніон хлору Сl , крім того, вода містить
-
+
іони водню Н і гідроксу ОН .
Якщо до електродів, занурених у цей розчин, прикласти різницю

-
-
потенціалів, то аніони гідроксу ОН і хлору Сl будуть рухатися до анода, а
+
+
катіони водню Н і натрію Na - у бік катода, як показано на рис. 3.1.
Електричне коло ( ДЖ – електрод – електроліт – електрод - ДЖ) при цьому

замкнеться та ДЖ буде переміщати електрони по зовнішньому колу.

Іони металу не будуть переходити в розчин. Атоми Fе, віддаючи

електрони, будуть утворювати іони заліза

Fе - 2е Fе +2

-
Утворений іон металу Ме зв'язується з іоном гідроксиду ОН ,
утворюючи гідрат окису металу Ме (ОН) п, який погано розчиняється у воді і

випадає в осад, наприклад, для заліза:

+2 -
Fе +2ОН Fе(ОН) 2

+
Іони водню Н розряджаються на катоді, утворюючи атоми водню, які
у вигляді бульбашок виходять з розчину:

+
Н + е Н; Н + Н Н2 .

При цьому на аноді відбувається виділення газоподібного кисню

20Н - 2е Н20 + О; О + О 02
-

+
+
При ЕХО застосовують такі електроліти, катіони яких (Na , Н і ін.) не
осідають на поверхні катода, чим забезпечується дуже важливу достойність

ЕХО - незмінність форми електрода-інструменту в процесі всього періоду

його експлуатації.

Згідно об'єднаному закону електролізу, сформульованому М.

Фарадеєм, маса речовини М в грамах, розчиненого на електроді становить

М=K·I·t e
де K – елетрохімчний еквівалент речовини, г/А·хв;

I – сила струму який проходить через електроліт;