Page 29 - 6731

витку тріщин, які виникли або при виготовленні деталей, або
при їх експлуатації через дію навантажень або корозії.

G c
G c

х % прямого (крихкого) 100
δ
х/δ∙100 % зламу

G 1c
δ c δ 0
Рисунок 5.1– Вплив товщини зразка на величину і
характер зламу

Відомо, що лінійна теорія пружності дає однозначні спів-
відношення між напруженням, деформацією і енергією. Тому
енергетичний критерій в’язкості G c (G 1с) має еквівалентний
критерій, виражений через напруження. Д. Ірвін запропонував
зв’язати енергетичний критерій з напруженим станом в околі
вістря тріщини, використовуючи так званий коефіцієнт інтен-
сивності напружень K, який характеризує величину зусилля,
яке передається через область вершини тріщини.
Коефіцієнт інтенсивності напружень залежить від мате-
ріалу, його структурного стану, товщини випробовуваного
зразка (подібно до залежності G c з рис. 5.1) і напряму зусилля
відносно площини тріщини.
Критична величина коефіцієнта при відриві досягається
при певній товщині зразка і позначається K 1с. Критичний
коефіцієнт інтенсивності напружень K 1с є основним критерієм
в’язкості руйнування матеріалу і дозволяє вирішувати багато
практично важливих задач вибору матеріалу для металевих
конструкцій великої матеріалоємності.
Величини K 1с і G 1с зв’язані між собою простим матема-
тичним співвідношенням (для умов плоскої деформації)

28